 духовний вимір
Кроки до Неба
Відбулася VI Міжнародна піша проща родин
мігрантів із Самбора до Зарваниці
З 5 по 14 серпня тривала VI Міжнародна піша проща родин мігрантів та
всіх охочих із Самбора до Зарваниці, яку зорганізував Пасторально-місійний
відділ УГКЦ у співпраці з БФ «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ» та
спільнотою колишніх заробітчан Італії «Пієта» міста Івано-Франківська…
Небо починається на землі.
У духовному поході, який проходив теренами Львівської,
Івано-Франківської і Тернопільської областей, взяли участь 320 прочан із
Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької і Волинської
областей та міст Києва і Донецька, а також прочани з одинадцяти країн світу — з
Італії, Іспанії, Чехії, Казахстану, Росії, Польщі, Білорусі, Ізраїлю, Канади,
США та Естонії. Понад 46% учасників взяли участь у прощі такого виміру вперше.
Найстаршому прочанину виповнився вісімдесят один рік, а наймолодшого — хворого
на ДЦП п’ятирічного хлопчика — мама везла у візку, або несла на руках… Тож 250 кілометрів пішої
прощі від Богородиці Самбірської до Матері Божої Зарваницької, без
перебільшення, можна назвати кроками до Неба, бо їх пеленала молитва і любов до
Бога.
…У переддень прощі до міста Самбора на Львівщині звідусіль стікаються прочанські стежки — люди
з’їжджаються, щоб вирушити у десятиденну пішу прощу до Марійського духовного
центру «Зарваниця» на Тернопільщині.
Зранку 5 серпня, після святої Літургії, яку відправили духовні
провідники прощі виконавчий секретар ПМВ УГКЦ о.Василь Поточняк і директор БФ
«Карітас» С-ДЄ УГКЦ» о.Ігор Козанкевич у співслужінні з місцевими священиками,
до прочан з напутніми словами благословення звернувся голова
Пасторально-місійного відділу УГКЦ єпископ-помічник Київської архієпархії УГКЦ
владика Йосиф Мілян: «Вітаю всіх, хто сьогодні починає прощу до Зарваниці. Ми
не завжди вміємо переконливо сказати Богові: «Змилуйся наді мною», і не завжди
наші дороги ведуть до храму або є життєвою прощею до Бога. Тож, іти із Самбора
до Зарваниці — від однієї Пречистої до іншого благодатного місця — не тільки
почесно, але й трудно. Бо нелегко віднайти себе у Бозі, відшукати свою вузьку
дорогу, яка приведе у щасливе і вічне життя. Але пам’ятаймо, що ця щасливість починається на
землі».
Хліб наш щоденний
У книзі «Хліб мій щоденний» можемо прочитати слова, якими Христос
звертається до кожного з нас: «Моя дитино, найвища мета твого життя — це злука
зі Мною в Небі. Нехай ця правда веде твої наміри протягом дня. У всьому
впевнено тримайся стежки, яка веде до Неба».
…Щодень прочани долали приблизно по тридцять кілометрів дороги. Та це
тільки приблизно, тому що маршрут пролягав не битими і ходженими шляхами, а
віддаленими селами, лісовими і польовими дорогами, на яких вся проща змушена
була витягуватися у тоненьку струнку, щоб подолати перешкоди на своєму шляху.
Наприклад, жителі рогатиських лісових хутірців Мелни і Кам’янки, які
розташовані, ніби в обіймах, між Жидачівським і Перемишлянським районами
Львівської області, зустрічали прощу з величезною радістю і подивом, бо нога
прочанина до їх сіл ще нікола не вступала. Не один раз доводилося бачити, як
пожилі люди прочан стрічали на колінах і у молитві, а у часі цьогорічної прощі
ми бачили, як на колінах клячали молоді сільські газди, змахуючи непрошені
сльози. Останні метри до сільських церков давалися нелегко, бракувало сил. Та
коли прочани помічали, що сільські паркани уздовж доріг закосичені чорнобривцями,
то втома минала і вгору підносилися серця: нас чекають, нам дуже раді.
Першиною цьогорічної прощі було і те, що практично всіма ділянками
життєдіяльності прованської спільноти опікувалися самі ж прочани у своєму
жертовному служінні. Орієнтовна щоденна програма паломництва — хліб наш
щоденний — виглядала у загальних рисах таким чином: 7.30 -8.30 — свята
Літургія; 8.45 — сніданок біля храму; 9.30 — вихід у дорогу; 13.30 — молитва у
храмі, обід; 15.45 — 16.20 — праця у групах, розважання; 16.30 — вихід у
дорогу; 20.00 — молебень у храмі, вечеря, зустрічі з парохіянами, нічні
чування. У часі прощі провадилися богослужіння, сповіді, молитви намірень:
панахида за усопших, Літургія за всякі прошення, Велика вечірня, акафіст за
узалежнених, Літургія за єднання сімей, благословення для родин, молитва від
страху, молитва псалмами, читання Святого Письма, свята Літургія за зцілення
від недуги та уділення святої Тайни елеопомазання, молитви руху «Матері у
молитві», хресна дорога у молодіжному дусі і т.д. Яскравим духовним дійством
стала інсценізація біблійного множення хлібів і риби у селі Верин на Львівщині.
А катехизи і духовні науки о.Василя та о.Ігоря були своєрідним вінцем кожного
паломницького дня, його яскравою духовною вивершенням.
Такий щоденний духовний хліб
кріпив крила прочанської родини.
У домі Матері Божої.
…Із села Надрічного на Тернопіллі, після нічних чувань, прочани вирушили
нічною ходою — факелами і свічками — до Зарваниці. Тож світанок 13 серпня
зустріли вже у «домі Матері Божої». Саме так назвав Марійський духовний центр
«Зарваниця» єпарх Тернопільсько-Зборівський УГКЦ владика Василій Семенюк у
своїй проповіді під час архієрейської Літургії у парохіяльній церкві села
Зарваниці: «Вітаю прочан, які пішки прийшли до Зарваниці — до дому Матері
Божої. Що їх сюда вело? Може, якісь матеріальні багатства? Ні! Їх привела сюда
любов до Тебе, Небесна Мамо. Вони прийшли, щоб одержати Твою опіку. Тож нехай
Бог благословить кожного прочанина».
 …У Зарваниці, окрім традиційних нічної ході зі сівічками на молитовне
поле, провадження стацій хресної дороги, архієрейської Літургії та чину
освячення води, прочани створили своє яскраве родинне свято — фестиваль
прованської творчості «Шлях до святості». Отець Василь Поточняк у передмові до
путівника паломника пише: «Хтось засвідчив: «На прощі почуваюсь, як у Небі:
люди моляться, навкруги спокій, ніщо не турбує, всі усміхаються, навіть їжу
приносять ті ж люди…» Воістинно — проща наближає Небеса!»
І, без сумніву, кожен, хто обійняв молитвою дорогу із Самбора до
Зарваниці, - вже зробив свій крок до Неба.
Ігор ЛАЗОРИШИН. Учасник
прощі.
На світлинах: 1. Бог провадить в добру путь — то паломники
ідуть.
2.
Барви фестивалю «Шлях до святості» у Зарваниці
| 
