Група наших паломників з міста Дрогобича вирішила зустріти Новий рік на столичному Майдані. Організація відбулася оперативно, бо таке рішення живе у кожному з нас. Автобус рушив і молитва зріднила усіх паломників з Євромайданом. Це теж проща – проща українця-християнина до себе, до свого сумління: хто я? який я? що зробив для своєї України? Серед паломників були ті, котрі неодноразового побували на Майдані, котрі їхали вперше і котрі приїхали додому на Різдвяно-новорічні канікули. Сподіваємось вони всі поділяться з нами своїми враженнями. Одно вже знаємо напевне: хто побував хоч раз на Майдані, хоче знову і знову повернутися туди. Там витає Божий дух – дух волі….

Крайчик Роман, м. Дрогобич:   

«Я дізнався про поїздку за годину до виїзду. Одразу погодився, оскільки планів на святкування Нового Року у мене не було. Зібрався і поїхав. Дякую Богові за його подарунок! Я всю дорогу не міг усвідомити, що таке можливо, що за годину можна все змінити. Звичайно, я дав собі відповідь: для Господа не має нічого не можливого. Побачивши людей в автобусі, я зрозумів, що це ті в кому горить надія. Надія на Бога. На Великому Повечір'ї чуємо такі слова: "Надіятися буду на Господа і він спасе мене, бо з нами Бог". Ці слова мають бути оливою для тисячі лампадок які горять на Майдані.

Всю дорогу нас супроводжувала молитва, пісня і, звичайно, в часі приготування до Різдва - коляда. Ми черпали з них натхнення. Також з нами перебував сміх і хороший настрій, жодна негативна згадка не збивала нас з дороги. Прибувши до Києва, душа почала налаштовуватися на щось особливе. Коли ми зупинились перед барикадами, в голові пролетіли уявлення про ті криваві побоїща студентів. На мить усмішка зникла і я задумався. Мої думки прийшли до того, що тепер на захист тих побитих дітей України повстали сотні тисяч, і вони стоять тут. І це знову відновило в мені радість.

Що ближче ми підходили до головної площі країни, то більше ми відчували атмосферу яка перебуває в Києві. Вже о 20:00 на Майдані Незалежності було багато людей, які горіли цікавістю. Ближче до Нового Року Майдан заповнювався. І вже через мить на пагорбах Києва можна було побачити тисячі людей. Опівночі Майдан заспівав Гімн України, засяяв святковий феєрверк. Люди почали розходитись. Спершу мене це налякало, але потім я зрозумів - зараз розійдуться ті, які прийшли побачити щорічне шоу, феєрверк і випити шампанського. Вже через годину-дві залишилась трохи більша половина тих, хто стояв тут опівночі. Проте це залишились ті люди, яких наша держава потребує.

На Майдані було справді весело. Пісні, танці, вірші - все це не давало вогникам згаснути. Але все таки ми відчули, що наші душі потребують Божої підтримки. На Майдані є капличка, куди ми пішли, щоб знайти тепла для душі і для тіла. Там ми помолились Молебень до Різдва Христового і відмовили вервицю. Ми не помітили, як прийшов ранок. Сівши в метро ми переправились на лівий берег Дніпр,а де розташований Патріарший Собор Воскресіння Христового. Там створена прекрасна допомога для євромайданівців. Називається вона Патріарша криївка. В підвальних приміщеннях Собору розташувалося близько трьох тисяч борців за людську гідність. Хто мав сили перебороти неміч свого тіла пішли на Божественну Літургію. Ну, а хто все ж таки залишився слабшим, відпочивали у автобусі. Зібравшись, ми виїхали з Києва. Розпочавши нашу дорогу з молитви, всі ділися своїми враженнями. І знову забулася втома, залунали пісні, колядки і прослава Бога плинула від наших душ до неба".

Оксана Заревич, Дрогобич-Рим:

«Якщо хочете дізнатись про Євромайдан – потрібно побувати на місці. Спостерігаючи за новинами у соцмережах, ЗМІ, ми отримуємо вже відкоректовані уривки, кимось пережиті. Тому, ми, частинка прочан "Самбір-Зарваниця", вирішили відвідати Євромайдан  у новорічну ніч,  щоб висловити свою підтримку. 30 грудня за декілька годин ми зорганізувались, на чолі з нашим прочанським водієм п. Василем, і із молитвою 31грудня о 10:00 вирушили на Київ. Наша дорога до Києва була дуже легкою і молитовною. Підїхавши майже під самі барикади, ми відчули дух Євромайдану. Побачивши намети різних областей нашої України, в тому числі сходу України: Черкаси, Харків, Донецьк, Луганськ ми зрозуміли,  що на майдані насправді вся Україна, а не тільки західні області, як передають в ЗМІ.

На майдані ми зустріли нашу прочанку п. Мирославу Кардаш, яка нас провела до Патріаршого Собору. Сама атмосфера Євромайдану вражає, своєю організованістю, гостеприїмством і домашнім теплом з українською кухнею.

 Десь о 4-тій годині ранку ми були на молебні до Дитятка - Ісуса і молись також вервичку до Матері Божої за Україну.

Люди з різних країн світу підтримували Україну в Новорічну ніч, і у всіх був святковий настрій. Такої кількості людей-однодумців ми ще не бачили. Під ранок ми подалися до Патріаршого Собору на Богослужіння подякувати Господу за Новорічну ніч на Євромайдані і за долю нашої України. Після Божественої Літургії ми так несподівано вирішили повернутися додому, щоб ще відвідати Євромайдан у Львові і у Дрогобичі. На Львівському Євромайдані нас гостинно зустріла наша прочанка п. Марія Гапук. Львівський Майдан нас зачарував своєю святковістю і кількістю люде,й які повернулися з ходи від пам’ятника Степана Бандери. Ми приєдналися до львів’ян в молитві за Україну. Поколядувавши біля пам’ятника Данилу Галицькому вирушили додому. Завершували свою подорож на Дрогобицькому Майдані, співаючи гімн України. Порозходились по домівках майже опівночі, переповнені позитивними емоціями і подякою Господеві, за легку , без перешкод дорогу до Києва і повернення додому.

Слава Богу! Слава Україні!"