У ніч супроти 30 березня відбулася шоста нічна піша проща зі Львова у Страдч. Це вперше в 2014 р.Б. прочанська спільнота «Самбір-Зарваниця» вирушила в дорогу. Якось вже так уклалося, що в часі Великого посту паломники мандрують до Страдецької Божої Матері, щоб вимолити прощення провин, просвічення сердець та просити Божих ласк для своїх родин.

Та цьогорічне Великопостове нічне паломництво було особливим. Багато різних визначних дат злилися в єдине русло нічної молитви, яка розпочалася Акафістом до страстей Христових у Соборі св. Юрія.

Найперше ми дякували Господеві за те, що вчинив нас свідками чуда, яке Він зволив показати «Своєму народові» – підняв з колін і вклав у наші руки, уста і серця неоціненний дар – можливість жити без тиранії, несправедливості та приниження, «в сім’ї вольній, новій». Також просили, щоби Господь дарував мудрість нашій владі, мужність нашому війську, чесність правоохоронним органам, витривалість для народу.

Ще одне подячне намірення – за нашу Церкву, духовенство та вірних. У 2014 році минає 25 років виходу УГКЦ з підпілля і ми не могли не подякувати Богові за те, що слідував з нашою Церквою-мученицею через пітьму катівень, концтаборів, переслідувань, зрад і вивів її на нові горизонти-можливості для спасіння Його «овець».

2014 і 2015 – ювілейні роки митрополита Андрея Шептицького. Цього року 1 листопада виповниться 70 років від дня відходу у вічний світ Слуги Божого, великого трудівника в Христовому винограднику, мецената й захисника своєї Церкви і держави. 29 липня 2015 – 150 років від дня народження графа, митрополита Шептицького, який понад сорок років очолював Українську Греко-Католицьку Церкву. Зараз триває процес беатифікації. Ми молилися, щоб Господь нагородив його «вічною нагородою святих у небі, ... і прославою на своїх святих престолах тут на землі».

За душу ще одного велетня духу, пророка та вірного сина свого народу Тараса Шевченка, якого «... Бог обрав… і вклав в уста Священну правду, що живе донині, настановив заступником Христа на рідній безталанній Україні...» («Христос і Поет». Надія Кметюк). Його «пророче Боже Слово, сказане до українського серця, оживляє і дає йому нову силу» (Блаженніший Святослав з київського Майдану 9 березня).

«А сотню вже зустріли небеса... Летіти легко, хоч Майдан ридав... І з кров'ю перемішана сльоза... А батько сина ще не відпускав...» (Л. Максимлюк)

Тими словами розпочалася ще одна з молитов, які лунали тієї ночі. Сумна дата припала на 29-31 березня – 40-й день-поминання Небесної сотні. Та цей сум розвіює радість, бо своєю смертю вони підтвердили Божу присутність в житті людини, виконавши найбільшу заповідь ЛЮБИТИ.  «Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів життя своє життя віддає» (Йо. 15,13)

«Й заплакав Бог, побачивши загін —

Спереду - сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубий,

І вчитель літній - сивий-сивий...

І рани їхні вже не їм болять ...

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна Сотня в вирій полетіла...»

линуло в нічне небо.

Серед особливих намірень були молитви за підготовку та проведення пішої прощі «Самбір-Зарваниця»  (1-10 серпня 2014 р.Б.) та за нашого духовного наставника і організатора прощі о. Василя Поточняка, який зараз переживає час боротьби з важкою недугою.

      Цьогорічну нічну пішу прощу Львів-Страдч очолив о. Тарас Фітьо, духівник при Референтурі у справах мігрантів та іммігрантів Львіської архиєпархії та голова Комісії у справах сім’ї. Йому допомагали брати-семінаристи Львівської  Духовної Семінарії Святого Духа. Окремо дякуємо бр. Рафаїлу (Киїська Духовна Семінарія св. І. Золотоустого) за те, що своєю наукою пригадав нам головні орієнтири, чи «правила руху» в житті людини – Десять Заповідей, на основі повчання Андрея Шептицького.

      Ще однією особливістю цієї прощі є новий прочанський хрест, який напередодні освятив о. Богдан Лехович, один з наставників прочанської спільноти та духівник БФ «Карітас» СДЄ УГКЦ. Попередній хрест, який стільки раз очолював наші прощі, удостоївся честі підтримувати наших братів та сестер на Майдані в час Революції гідності, де і залишився.

      По дорозі нам вже вкотре гостинно відкрила двері середня школа с. Рясна-Руська (директор школи І.В. Хоружий), де паломники мали можливість відпочити, випити чаю та поспілкуватися. Темою праці в групах було: «Події в Україні останніх чотирьох місяців. Чому так сталося?» Розважаючи над запитанням, прийшли до спільної думки, що всі ми потрохи винні, бо

«байдуже спостерігали, як помирають старі у злиднях, і не бачили, як на гроші з їхнього недоїденого хліба виливають золоті портрети ідоли. Дитина маленька хотіла жити, а ми відверталися – немає ліків, аби помогти, й наче не бачили, що на ті ліки купують собі маєтки інші. У судах — розпинали невинних й кидали за грати. Прокурори фальсифікували справи. А ми... А ми мовчали байдуже і в неділю йшли до церкви,  ставили свічку, аби відкупитися.

А в понеділок — давали хабарі. І відводили погляд убік…». («Експрес» №22,2014)

З Ісусовою молитвою на устах прочани ступили на Страдецьку гору. Далі працю ведучих продовжили брати ЛДС. Ще в темряві, була 05,30, в супроводі співу досвітніх птахів розпочалася Хресна дорога. Заледве чи залишили байдужими когось із 280 паломників розважання над страстями Ісуса, який і нині терпить у кожному з найменших потребуючих.

Завершила нічну пішу прощу Божественна літургія в храмі Успення Пресвятої Богородиці, яку очолив о. Тарас Фітьо. Під час проповіді отець наголосив, що наша заслуга в тому, що ми пройшли вночі, коли могли спати, 23 кілометри є найменшою. Це Господь вибрав нас, вчинив можливим приїхати до Львова з Тернопільської області чи Івано-Франківської, з Дрогобича, Самбора, Стрия чи Турки. Це він благословив нам зоряне небо, щирі молитви, вісточку від о. Василя (подамо нижче), глибоке, наповнене благодаттю повітря та спів птахів на Страдецькій горі… Наша справа – схилити серце в глибокій вдячності…

Щире «спасибі» кажемо о. Івану Ковтуну, пароху с. Страдч, який запросив священиків для уділення Тайни сповіді прочанам. Також п. Марії Гапук, референту в  справах мігрантів та іммігрантів Львіської архиєпархії, та всім, хто їй допомагав організувати це чудове дійство – нічну пішу прощу.

«Слава Ісусу Христу!

Дорогі прочани!

Хай духовний шлях до Страдчу скріплює вашу віру

І через прощення, мов по сходинках ліствиці,

відкриває вам усім Небеса Живого Бога.
З вами отець Василь».
29 березня о 21,34

Учасниця прощі Галя Заячкевич