З 11 по 28 січня цього року мандрівна експозиція «Наші в Італії» перебувала в Тисменицькій районній бібліотеці. З матеріалами виставки мали змогу ознайомитися керівники району, представники соціальних служб, директори шкіл, соціальні педагоги та шкільні психологи. 21 січня колектив бібліотекарів презентував друковане слово заробітчан.
Напередодні Дня Соборності України колектив Тисменицької районної бібліотеки провів літературно-мистецьке дійство – своєрідне єднання з українським народом, розсіяним по заробітчанських світах. «Прости за розлуку, мій краю, з тобою» – рядки із пісні «Чужина» стали епіграфом до літературного розважання. Такі зустрічі по праву можна назвати традиційними, вже вкотре бібліотекарі намагаються глибше висвітлити правду про новітню трудову еміграцію, стерти кордони непорозуміння і зблизити свій народ, де б він не був... Читати далі...
о. Ігор Пелехатий, головний редактор газети "Нова Зоря",
духовний провідник спільноти "Пієта"
У двадцятий рік відновлення незалежності України наша держава і суспільство переживають справжній іспит зрілості. Після помаранчевого здвигу здавалося, що цей екзамен українці успішно склали. Нинішні реалії переконують у зовсім протилежному - всі виппробування ще попереду.
Найбільші навантаження сьогодні відчуває духовний імунітет нації. Насамперед через реставрацію нинішньою владою «славного совєтского пришлого». Героїзація доблесних чекістів, зневага героїв національно-визвольної боротьби та жертв геноциду-Голодомору – це лише знаменні віхи повернення у минуле. Яскравою ілюстрацією цієї пост-советскої ностальгії сьогодні виступає перший національний (чи вірніше антинаціональний) телеканал. Тут чи не кожного дня транслюються фільми та передачі про мужніх комсомольців-красноармійців та кривавих білогвардійців і петлюрівців, яких сьогодні на жаль (або на щастя!), діти і молодь не розуміють і не дивляться (це видиво може бути цікавим хіба що для ідейних піонерів і комсомольців середини минулого століття, загартованих на ненависті до всього українського)... Читати далі...
Спільнота колишніх заробітчан «Пієта» УГКЦ м. Івано-Франківськ з благословення духовного опікуна отця Ігоря Пелехатого за посередництвом провізора української спільноти в Авеліно Оксани Библів (смт. Рожнятів) передала в дарунок всесвітньому музею вертепів, що знаходиться в монастирі святої Богородиці Монтеверджіне в місті Авеліно (Італія) дерев'яну стаєнку та фігурки основних персонажів вертепу – статуетку Матері Божої, святого Йосипа та маленького Ісуса Христа. Стаєнка, виготовлена народним умільцем Михайлом Дмитровичем Шепетюком з села Слободи Косівського району Івано-Франківської області, автор скульптурної композиції «Різдво Христове» – колишній заробітчанин, художник Богдан Пилипів з селища Рожнятів Івано-Франківської області. Роботи виконані безкоштовно... Читати далі...
Ігор ЛАЗОРИШИН, журналіст обласної газети "Галичина"
З 31 грудня 2010 року по 1 січня 2011року у місті Києві вперше (після Дрогобича, Самбора, Івано-Франківська, Львова та Тернополя) за ініціативою Пасторально-місійного відділу УГКЦ відбувся форум трудових мігрантів «Збережімо українську родину» - до столиці України, щоб зустріти Новий рік у спільній молитві подяки і прошення з’їхалися колишні і теперішні заробітчани, їх рідні, близькі, друзі та всі охочі із Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Донецької областей, з міст Одеси і Києва. Та навіть попри першину такого заходу у столиці і той факт, що глава УГКЦ Любомир Гузар не тільки благословив заробітчанський форум, але й вшанував особистою присутністю, жодна з чисельних українських інституцій, які декларують на словах переймання проблемами суспільних наслідків новітнього заробітчанства (окрім Пасторально-місійного відділу УГКЦ), не відшукали можливостей у спільній молитві благати Господа про порятунок українських родин... Читати далі...
- Які враження у Вас викликала зустріч Нового року?
Цей Новий рік був для мене особливим. Зустрічала його з людьми, у яких глибокий духовний світ. До цього часу мої зустрічі Нового року виглядали приблизно так: це був похід з друзями на Новорічну Ялинку, дискотеки, відвідування родичів. Усе проходило однаково. Тут я зустріла дуже багато нових людей, а також побачилась із тими, з ким ішла на прощу.
- Чи ця десятиденна піша проща із Самбора у Зарваницю мала якийсь вплив на Ваше життя?
Проща на мене вплинула дуже позитивно. Я зустріла людей, зокрема священиків, у яких глибокий духовний світ, я побачила цей світ. Такі особи притягують, і їх є, на жаль, мало... Читати далі...
Зустріч емігрантів в Києві залишила багато спогадів. Звичайно, велике враження справив новорічний Київ, який зустрів нас палаючими вогниками, передноворічнесум’яття…Але не це головне.
Збираючись у Київ, я до кінця не усвідомлювала сутності таких зустрічей, хоча знала, що вони відбуваються щомісяця. Тема емігрантства для мене не була до кінця усвідомленою. Дякуючи Богові, мої батьки не були змушені виїжджати за кордон. Хоча в родині і серед знайомих є емігранти, але не доводилось чути відвертих розмов і вникати в суть проблеми.
Велике враження справила зустріч із Блаженнішим Любомиром. Його слова йшли із глибини серця, це були власні спогади, які доторкнулись душі кожного присутнього. Слухаючи про власний досвід життя за кордоном, на очах з’являлися сльози і, мабуть,назавжди залишаться в пам'яті слова Глави УГКЦ: «Вітаю Вас вдома»... Читати далі...
Вперше у Києві з 31 грудня на 01 січня 2011 р. Б. у конференцзалі храму святого Василія Великого відбулася зустріч мігрантів, їхніх родин та учасників пішої десятиденної прощі Самбір-Зарваниця. Ініціатором та організатором зустрічі є Пасторально-місійний відділ УГКЦ. Близько 120 осіб з різних куточків України: Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей, мм. Одеси, Донецька, Києва, з’їхалися у серце України – м. Київ.
"Нашого цвіту по цілому світу", - сказав Преосвященніший владика Богдан Дзюрах, котрий очолив Архиєрейську Літургію в храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці, що на Лівому березі Дніпра, неподалік від Патріаршого собору. Владика говорив про те, що сам Ісус зазнав емігрантського (той, хто покидає) та іммігрантського (той, хто повертається) життя: покинув дім Отця, дім, де зачався в лоні матері від Святого Духа, дім в Назареті істав мігрантом, тим, хто ходить по землі. Зазнав відкинення і нерозуміння людей, їхню байдужість... Читати далі...
Дуже радий, що можу бути тут з вами. Отець Василь Поточняк представив мене як главу Церкви, як єпископа, але я маю право бути між вами ще під іншим приводом. Ви є тими, хто повернувся з еміграції, з-поза меж України. Мені також довелося бути емігрантом 46 років. Дякувати Богові зараз вже 17 років є в Україні.Виїхав з дому, маючи 11. Це був 1944 рік. Перший раз, щоб відвідати Україну, повернувся у 1990 році. Кажу це, щоб натякнути, що добре знаю: що це – бути емігрантом.
Інколи люди думають, що там інше життя, а у нас – різні труднощі, клопоти, нестачі, а ось тим, котрі поза домом, – краще. Життя емігранта, навіть якщо воно й виглядає, а то й буває вигіднішим – є нелегким. Колись покаранням для людей, котрі вчинили якийсь злочин, було їхнє виселення з рідної землі за кордон. Треба пережити це емігрантство, щоби пам’ятати, що це нелегкий хліб... Читати далі...
11 по 28 січня цього року мандрівна експозиція «Наші в Італії» перебувала в Тисменицькій районній бібліотеці. З матеріалами виставки мали змогу ознайомитися керівники району, представники соціальних служб, директори шкіл, соціальні педагоги та шкільні психологи. 21 січня колектив бібліотекарів презентував друковане слово заробітчан.
У двадцятий рік відновлення незалежності України наша держава і суспільство переживають справжній іспит зрілості. Після помаранчевого здвигу здавалося, що цей екзамен українці успішно склали. Нинішні реалії переконують у зовсім протилежному - всі виппробування ще попереду.
Спільнота
З 31 грудня 2010 року по 1 січня 2011року у місті Києві вперше (після Дрогобича, Самбора, Івано-Франківська, Львова та Тернополя) за ініціативою Пасторально-місійного відділу УГКЦ відбувся форум трудових мігрантів «Збережімо українську родину» - до столиці України, щоб зустріти Новий рік у спільній молитві подяки і прошення з’їхалися колишні і теперішні заробітчани, їх рідні, близькі, друзі та всі охочі із Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Донецької областей, з міст Одеси і Києва. Та навіть попри першину такого заходу у столиці і той факт, що глава УГКЦ Любомир Гузар не тільки благословив заробітчанський форум, але й вшанував особистою присутністю, жодна з чисельних українських інституцій, які декларують на словах переймання проблемами суспільних наслідків новітнього заробітчанства (окрім Пасторально-місійного відділу УГКЦ), не відшукали можливостей у спільній молитві благати Господа про порятунок українських родин... 
- Які враження у Вас викликала зустріч Нового року?
Зустріч 
Вперше у Києві з 31 грудня на 01 січня 2011 р. Б. у конференцзалі храму святого Василія Великого відбулася зустріч мігрантів, їхніх родин та учасників пішої десятиденної прощі Самбір-Зарваниця. Ініціатором та організатором зустрічі є Пасторально-місійний відділ УГКЦ. Близько 120 осіб з різних куточків України: Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської областей, мм. Одеси, Донецька, Києва, з’їхалися у серце України – м. Київ.
Дуже 
