Чи даємо ми відповіді на виклики часу?

Пригадую мій перший буквар був із зображенням Леніна, але невдовзі Україна надрукувала нові і Володимир Ілліч на сторінках підручників уже не траплявся, окрім, хіба, підручника з історії за 10 клас. Але, попри 20 років незалежності, він і досі посеред нас – у вигляді «совка» – радянського мислення, соціалістичних утопічних стереотипів, та майже повним ігноруванням влади своїх громадян як таких. Це проявляється в безініціативності, покладанням в усьому на державу, вірі в доброго царя-президента, який прийде, і все зробить за нас. Попри все, частина людей голосує, і голосує ногами – мігрує закордон, де гарує важкою фізичною працею. Вдома абсурдні зарплати, занепад духу, якийсь стан перманентної кризи. Як вийти з цього? Очевидно, без праці нічого не зміниться. Ми відстаємо від решти світу, нам треба багато вчитися і перейняти. Колишніх комсомольців і партсекретарів треба усунути від влади, має прийти нове покоління, яке не боїться. Страх – головна перепона розвитку і позитивних змін. Його треба побороти. Грузія зуміла змінити напрям розвитку, Прибалтійські країни теж радують динамічними змінами. Світ швидкий, динамічний, працьовитий, у ньому немає місце країнам, які сплять. Мусимо взяти відповідальність за себе у свої руки. Менше дивитись телевізор, який перетворився на каналізаційну трубу,здоровий спосіб життя, критичне мислення, самоаналіз – гостро необхідні.

Багато молоді зараз живе за гроші батьків-заробітчан, але мусимо розуміти, що бути дорослими, означає утримувати себе самих, а далі і свої сім’ї. Тому гроші батьків треба вкладати у якусь справу, принаймі не розтрачувати на дурниці.

Прийде час і батьки повернуться, утримувати їх доведеться нам. Живімо не тільки одним днем, а дивімось у перспективу. Формулою успіху є 100% відповідальність за своє життя. Праця над собою, самовдосконалення, молитва, підтримка інших, праця, навчання в інших народів – це, на мою думку, адекватна відповідь на виклики глобалізованого світу. Якщо ми не змінимось, то через 20-30 років нашу країну заполонять вихідці з третіх країн. Збережімо, свою землю для нащадків.

Петро Гаврилишин, історик

На світлині: Петро Гаврилишин - керівник групи "Діти заробітчан" на конференції "Кожен заробітчанин - частка духовної України" 1 жовтня 2011 р. в МХЦ св. Івана Боско м. Івано-Франківськ