| Микола ФЕРШТЕЙ, с. Пшеничними (Тисменицький район), газета "Нова Зоря", квітень 2008
Ой, три шляхи широкі Докупи зійшлися, На чужину з України Брати розійшлися... Тарас Шевченко
- Алло, алло! Це ви, тату? То
Михайло з Іспанії. Ви мене чуєте? У мене все добре. Чому не могли до мене
додзвонитися… Та було трохи і недобре біля мене – переніс-їм операцію. Але ви
не переживайте. Бог поможе, і все буде добре. Як там мама? Плаче? Скажіть, хай
не плаче, я вже виздоровлюю. А як Івасик, як здоров’я? Алло, алло, алло… Не вспів тато щось спитати,
розказати як зв’язок обірвався. У хаті стало тихо-тихо. Івасик відклав
підручник і допитливими оченятами дивився на дідуся і бабусю. У глибокій задумі
батько низько схилив голову, тихенько схлипувала мати. Хвилинну тишу прорізав
телефонний дзвінок. - Алло, Михайле, що сталося? Чому
перервався зв’язок? - Алло, тату, це не Михайло – то Дмитро з Росії. Як
почувається мама. Як Ваше здоров’я. у мене все нормально. Маю справу з будовою.
Бетонуємо, штукатуримо. А як там Михайло? Бо чомусь не можу до нього додзвонитися?
Ну все, бувайте здорові… Знову запала гнітюча тиша. Ніхто
не наважувався її порушити. Батько, крадькома втираючи очі, повернувся до
образів: - Отче наш...
| 
