Головна | Каталог статей | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Слава Ісусу Христу! Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | Слава Ісусу Христу! Вітаємо Вас,Гість | RSS

Путівник сайту
Міні-вісточки
Наша історія
Друзі пропонують
Категорії розділу
Праця УГКЦ [111]
Духовні та наукові праці, дослідження [34]
Діаспора та українські церковні спільноти за кордоном [20]
Долі мігрантів [60]
Адаптація та життя на Україні [31]
Літературно-мистецька тема [53]
Наша статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаємо нового користувача Микола
Головна » Статті » Міграція » Долі мігрантів

Невигадана історія
Ганна ГЕНИК, с. В. Березів - Болонья
газета "Нова Зоря", лютий 2008 

Літня італійська спека розганяла перехожих, кого в тінь дерев, кого додому. В міському парку в затінку розкішного дерева розмовляли українки-заробітчанки.Ділилися своїми турботами і робочими, і родинними… Але одна з історій, яку ми вчули в той сонячний день ударила на нас морозом.
... Жила в Україні звичайна родина. Дбали про майбутнє дітей. Аби отримати квартиру, чоловік з жінкою фіктивно розривають шлюб (це частенько практикувалося у радянські часи).
Спливають роки. Розвалюється "нерушимий” Радянський Союз. Сімейний добробут падає різко вниз. Робота ніби є, а грошей зовсім немає. Як жити далі? Сімейна рада вирішує, що мама їде на деякий час до Італії, аби допомогти родині. "Деякий час” розтягується на роки. Пройшовши гіркі навіть жорстокі випробування, жінка ретельно передає гроші дітям та чоловікові та очікує повернення. Серце підказує їй частину грошей вислати вірній подрузі на Україні.
Так минуло три важкі роки у чужині. Повернення додому було для неї неземним щастям. Зустріч з дітьми, з чоловіком!…
Святкова вечеря. Всі сідають до столу.
- Діти, - мовила схвильовано жінка, – я вам хочу щось сказати. В Італію я більше не поїду! Не маю більше сили сидіти в наймах!…
- Мамо, та ви що? Як ми будемо жити?..
Чоловік почувши цю розмову, одягнув капелюх на голову :
- Бувайте здорові, я йду в свою квартиру…
... Пережити стан цієї уже немолодої жінки неможливо. Усе для неї стало чорним фільмом жаху. Залишилась подруга, єдиний промінчик у цій страшній темряві. Не дивлячись на пізню годину, не своїми ногами прийшла до подруги.
Подруга була справжньою:
- Люба моя, усі твої гроші збережені…
Жінка купила хату. Зараз живе сама, заробляє для себе. А родина сама пробує дати собі раду.
- Моя помилка у житті, говорить жінка, дуже велика. Я не навчила своїх дітей любити Бога і бачити в людях образ Господа. Жінки розмовляйте зі своїми дітьми про Бога, а не лише про гроші і достаток. Спитайте їх, коли вони були останній раз на сповіді: Коли допомогли хворому чи немічному. Які молитви вони моляться і за кого. Навчіть дітей любити по-божому, бо я не навчила…
Категорія: Долі мігрантів | Додав(ла): palomnyk (23.11.2010)
Переглядів: 781 | Рейтинг: 3.5/4
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Прочанські вітання
[11.06.2024]
Паломницькі вітання пані Лесі Івасиків (0)
[09.06.2024]
Вітання для Люби Саприки з Дрогобича (0)
[08.06.2024]
Паломницькі вітання отцю Євгену Макогону (0)
Нові статті
[31.01.2022]
Чомусь мені все так здається... (0)
[27.01.2022]
Збірка заробітчанської поезії "Журавлині ключі" (0)
Свідчення
[07.09.2022][Враження]
Пісня "Ти моя Мати, Царице Небесна" (0)
[05.10.2021][Враження]
Відстані не мають значення, коли там мене чекають... (0)
[23.12.2019][Подяка]
Будьмо "скорі до слухання, повільні до говорення,  непоквапні до гніву" (0)
Друзі сайту


Копіюючи інформацію з сайту, робіть посилання на неї. © 2024