11 травня в стінах Івано-Франківської бібліотеки для юнацтва проводився захід присвячений пам'яті священика Василя Поточняка, який залишив величезну культурну і освітню спадщину та став прикладом для наслідування. Нам розповідали про його досить тяжкий життєвий шлях, який, попри все, мав і позитивні моменти. Саме це і показували у відеороликах. Наприклад те, як Василь Поточняк вів за собою людей на прощу з Самбіру до Зарваниці. Він був строгим, але, все-таки, дуже уважним і добрим до ближніх. Під час прощі священик всіляко підтримував людей і часто наголошував, що вони віддають шану Богові. Його називають захисником українських емігрантів, адже Василь Поточняк сильно допомагав тим людям, які опинилися далеко від рідної землі та сім'ї. Він вважав, що вони сильно потребують підтримки, тому і проводив активну діяльність, щоб емігранти почувались духовно комфортно в місцях далеких і чужих.

   За словами гостей, які побували на прощі Василя Поточняка, люди сильно об'єдналися, не зважаючи на всі їхні проблеми, які мотивували на те, щоб піти в таку далеку дорогу. Всі стали одним цілим, допомагали і всіляко піклувалися один про одного. Саме такі люди, як Василь Поточняк могли об'єднати людей, повести їх за собою. Це велика відповідальність. Проте тіло не таке сильне як душа, ми не можемо захиститися від хвороб. Страшна звістка дійшла до наших вух. Василь Поточняк хворий на рак. Звісно, ця звістка не зламала священика і він вирішив до кінця своїх днів віддавати всі сили на те, щоб робити людям добро. Василь Поточняк був молодою людиною, але не опирався зустрічі з Богом. Не зламатися, знаючи, що скоро прийде те, чого бояться, я впевнена, всі люди — рішення сильної людини.

   В пам'яті людей Василь Поточняк назавжди залишиться незламним волею. Його шлях показує нам, що неважливо СКІЛЬКИ ти живеш, важливо ЯК проходить твоє життя. Багато гостей прийшло вшанувати пам'ять цієї великої людини. Окрім учнів 10-х класів Івано-Франківського академічного ліцею-інтернату Івано-Франківської обласної ради і їх вихователів, були присутні й інші важливі гості. Редактор часопису "Нова Зоря" отець Ігор Пелехатий закликав нас до молитви і розповів про життєвий шлях Василя Поточняка, а журналіст газети "Галичина" Ігор Лазоришин доповнив його. Пієта, Ольга Шкляр і Оксана Пронюк, одні із засновників заробітчанської спільноти розповіли про подорож від Самбіру до Зарваниці та запрошували нас на наступний раз приєднатися до них. Всі гості говорили те, що було на душі, тому ми слухали з завмиранням серця і з кожним словом поринали в круговерть життя Василя Поточняка.

   Часто священика ніжно називали пастухом і пастирем, багато людей не стримували сліз. Не можу не відмітити спів духовних семінаристів, групи "Ефата", які змогли створити атмосферу для спілкування з Богом. Ведуча заходу, Тамара Цісерська, разом з працівниками бібліотеки щиро зустрічали нас. Після такого захотілося ще раз побувати в бібліотеці і обов'язково взяти щось почитати, збагатитись духовно та зачерпнути знань з безлічі книг. На закінчення кожний учень отримав невеликий життєпис Василя Поточняка, а також одну із безлічі розумних висловів того, хто щиро працював для свого народу та країни. Ми зробили багато фотографій. Після цього заходу незнайомі люди неочікувано стали дуже рідними і близькими. Я зрозуміла, що Василь Поточняк об'єднав нас так, як об'єднював людей під час прощі та протягом всього свого життя. В моєму серці неочікувано з'явилося тепло, яке оселилося там назавжди. Дотепер безліч враження не відпускають моєї душі та голови. Я серйозно замислилась над речами, над якими раніше навіть не думала. Всі учні 10-х класів разом із вихователями дуже вдячні організаторам за запрошення та щирі емоції, за те, що очі блищали від сліз. Дякуємо за хороший урок на все життя, який ми ніколи не забудемо.

Оксана Николюк, клас 10-П

Івано-Франківський обласний ліцей для обдарованих дітей