Перебуваю в Італії чи точніше працюю уже 6 років. І доречно, коли я у відпустці вдома на Україні, багато хто запитує: Як поїхати на заробітки? І чому я досі там? Коли думаю повертатись? Здається, що можна легко відповісти на всі запитання.Але коли в пам’яті пронесеться весь час праці, привикання. Хочеться промовчати і залишити все собі виплакане, пережите.

Чи зможе зрозуміти той, хто не пережив і не відчув стану цілковитої чужини?

Але зараз про інше. Поїхати на заробітки не складно і в цьому немає нічого поганого. Стоїш перед вибором – чи ти погоджуєшся жити за чужими правилами, у кращому випадку, а то і без правил у гіршому. І це не день і не два. Доведеться навчитися розмовляти незнайомою тобі мовою, яку ненавидиш від першого слова. Жити під одним дахом з незнайомими людьми тижнями, а то місяцям плюс – нікуди не виходити. Але усе змінюється після року часу…

Анна Геник, Італія