Головна | Каталог статей | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Слава Ісусу Христу! Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | Слава Ісусу Христу! Вітаємо Вас,Гість | RSS

Путівник сайту
Міні-вісточки
Наша історія
Друзі пропонують
Категорії розділу
Праця УГКЦ [111]
Духовні та наукові праці, дослідження [34]
Діаспора та українські церковні спільноти за кордоном [20]
Долі мігрантів [60]
Адаптація та життя на Україні [31]
Літературно-мистецька тема [53]
Наша статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаємо нового користувача Микола
Головна » Статті » Міграція » Літературно-мистецька тема

Листи синові або Легенди неаполітанських гір
Ігор ЛАЗОРИШИН,
газета "Галичина", 12 травня 2007

У Тисменицькій районній бібліотеці відбулося представлення книжки «Листи синові або Легенди Неаполітанських гір» Оксани Пронюк – епістолярних казок, написаних в італійському місті Беневенто, а видрукуваних у видавництві «Таля» в Брошневі-Осаді на Рожнятівщині. Це вже другий прозовий твір івано-франківської авторки.
Вечір книжки у Тисменицькій бібліотеці творили діти і дорослі. Найголовніше, що не автор «Листів синові…» це спілкування зініціювала, а керівництво ЦБС – директор Ірина Мельник, методист Любов Глодов’юк та ін. а дитячий талант виконавців втілив у життя добрий задум і доніс художнє слово до шанувальників. Учасники дитячої журналістської ліги «Сузір’я» Тисменицької загальноосвітньої школи під керівництвом Богдана Нагорняка, учні Тисменицької школи мистецтв, члени читацького клубу «Через віки – з книгою» районної дитячої бібліотеки, юні виконавці з вокальної студії Тамари Березіцької – всі піснею, словом чи малюнком відтворили своє прочитання материнських листів із заробітчанської чужини. В. Слободян, Н. Абрамчук, Х. Коба, О. Карп’юк, Х. Остапів, С. Данчук, І. Бойчук та ін. А режисерські діалоги дали змогу почути справжність сприйняття кожного листа – як краплинки маминого болю у розлуці.
"... За далекими беневентівськими горами залишилося усе найдорожче: моя сім’я – моїх два синочки, чоловік, яких мені колись страшно було залишити на декілька годин; моя родина, яку я тулила-горнула докупи як могла і боготворила нею; моя Україна, якою я жила і несла – аж до небес – калинову пісню. Усе… і так миттєво зазирнула в очі правда. Правда розлуки. Кольори сліз перші намалювали сум на полотнищі розлуки. Туга малювала небо. Небо молитви і чекання… а любов? Любов вела в гори...
"... Дмитрику, тобі одинадцять років, як я тебе залишила. Перед очима закляк вокзал і дитячий крик та все не пробачене. У такому віці не залишають дитину. У такому віці її горнуть якнайміцніше. Я просила в Бога не пробачити мені цієї розлуки. Я просила в Бога муку. Я не хотіла без дитини стелити ніч і приймати день. І Бог послухав мене. Він дав мені слово. Я тим словом, як вишитим рушником, застелила дорогу від Беневенто до Івано-Франківська, я вишила його молитвою. Я просила тебе не пробачати розлуки. Не пробачай її ніколи. Як не пробачають її беневентівські гори, в які щоднини веде тебе, аби вчити їхньої мудрості..."
"... я хочу, дитино, щоб ти понад усе любив наше українське. Закохайся раз і назавжди в Україну, в її вроду, в її пісню, в мову, наші квіти, дерева, в усе навколишня. Стерпи і пробач дрібне, щоб зберегти велике і святе. Лиш не пробачай зради і неволі землі, будь патріотом її. Пам’ятай, ти господар цієї землі. І я тут, щоб укріпити вас на своїй землі..."
... Можна по-різному сприймати книжку Оксани Пронюк. А можна вдуматися у слова передмови о. Василя Поточняка – духовного опікуна українців греко-католиків Болоньї:»По-різному переживаємо розлуку з батьками, особливо з мамою – ніжною, мужньою, яка залишається в найпотаємніших переживаннях. Без рідної мами ми сироти. Сподіваюсь, що Господь захистить через наших діточок любих матерів, щоб у майбутньому більше ніколи не повторилася ганебна дійсність України на зламі тисячоліть – вимушене заробітчанство матерів…» Так, книжка Оксани Пронюк і справді, як на мене, – мамина казка для матерів. Але й водночас вона примушує дітей, задуматися над тим, що переживає мати у неволі чужини без тимчасового, але вимушено і з болем залишених дітей. Саме так, у чорно-білих графічних фарбах, передав авторських задум і талановитий майстер ілюстрації Богдан Пилипів з Рожнятова. Бо у материнському серці, розчахнутому розлукою з дитиною, нема місця для напівтонів…
Категорія: Літературно-мистецька тема | Додав(ла): palomnyk (30.11.2010)
Переглядів: 1209 | Рейтинг: 4.0/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Прочанські вітання
[11.06.2024]
Паломницькі вітання пані Лесі Івасиків (0)
[09.06.2024]
Вітання для Люби Саприки з Дрогобича (0)
[08.06.2024]
Паломницькі вітання отцю Євгену Макогону (0)
Нові статті
[31.01.2022]
Чомусь мені все так здається... (0)
[27.01.2022]
Збірка заробітчанської поезії "Журавлині ключі" (0)
Свідчення
[07.09.2022][Враження]
Пісня "Ти моя Мати, Царице Небесна" (0)
[05.10.2021][Враження]
Відстані не мають значення, коли там мене чекають... (0)
[23.12.2019][Подяка]
Будьмо "скорі до слухання, повільні до говорення,  непоквапні до гніву" (0)
Друзі сайту


Копіюючи інформацію з сайту, робіть посилання на неї. © 2024