 #svitlo_na_cuzyh_stezkah
У 2005 році в Римі вийшов у світ І том Антології творчості заробітчан "Світло на чужих стежках", в який увійшли вірші та проби пера близько двох сотень авторів. За таку кропітку роботу, зібрати та впорядкувати вірші заробітчан, котрі працюють по всій Італії, взялася творча команда редакції християнського журналу "До Світла" з головним редактором отцем Василем Поточняком. Опрацьовували, коригували, готували до друку журналісти Богдан Пилипів, Лідія Дукас, тоді ще брат, а зараз отець Василь Чудійович. Це далеко не повний перелік помічників, про всіх, хто приклався до роботи можна прочитати у вступному слові до збірника "Слово до читача" о. Василя Поточняка. У 2006 році вийшов ІІ том Антології творчрсті заробітчан збірник гумору "Гавдеамус по-емігрантськи" з чудовими ілюстраціями художника Богдана Пилипіва. Поглядом через 15 років можна ствердно сказати, що це був безцінний проект, ці твори – правдивий відбиток того часу, по ньому будуть вивчати міграцію четветрої хвилі.
Презентація Антолігій творчості заробітчан відбувалися в Римі, Івано-Франківську, Дрогобичі, Тисмениці, Львові, Києві та ін.
Користувачі Фейсбуку можуть познайомитися з декількома десятками творів заробітчан, які увійшли в Антологію, вказавши хештег: #svitlo_na_cuzyh_stezkah .Таким чином запрошуємо вас познайомитися з творами, зрозуміти заробітчанина і пережити з ним непрості життєві випробування.
НЕ З ДОБРА Я ПОЇХАЛА В СВІТ...
Не з добра я поїхала в світ,
Не шукаю в чужині розваги,
Заробляти я мушу на хліб
І дітей мені треба навчати.
На позичені гроші купила квиток,
Сіла в бус та й умилась сльозою.
Я на Божу опіку лишила діток
І подалась в незнану дорогу.
Може, думає хтось, що тут солодко нам
І що райське життя маєм нині.
Нам у праці щоденній спочинку нема,
Недегким є життя на чужині.
Тратим силу, здоров'я, красу,
Передчасно сивіють нам коси.
Від роботи не чуємо рук,
Ностальгія висушує мозок.
Бачу рідні обличчя у снах,
На руках любу внучку тримаю...
А прокинусь – нікого нема,
І слізьми самоту заливаю.
Лиш в молитві розрада моя,
Поспішаю до церкви в неділю,
Свою радість, і смуток, і біль
У святині я з Господом ділю.
Не з добра я поїхала в світ...
Марія САВЕДЧУК, Рим
Тільки їхня не згасла любов...
Рушив бус у далеку дорогу,
Колихнувся й легенько помчав.
У вікно я ще раз подивився
На всіх тих, кого вірно кохав.
Ти сумна біля буса стояла,
Вітер пасмом твоїм колихав,
На очах в доні сльози тремтіли,
А синок тільки важко зітхав.
Більш як рік у далекій країні,
Без сім’ї, без дітей, без рідні,
Дні за днями проходять у вічність,
Є між ними веселі й сумі.
Бо сумую за вами, кохані,
Важко жити без вас в чужині,
Сняться часто ті очі кохані,
І дітей тільки бачу у сні.
Але вірю, що час такий прийде
І зустрінемось вдома ми знов.
Поклонюсь я батькам і дружині,
Тільки б їхня не згасла любов.
Михайло ГУБЕНКО, Івано-Франківщина
#svitlo_na_cuzyh_stezkah
| 
