ознайомче                                                                                                                                        Еміграція – це похорон, після якого життя продовжується далі.

Тадеуш Котарбинський

Коли чуєш, як в тиші нічній

Залізним шляхом стугонять вагони,

А в них гуде, шумить, пищить мов рій,

Дитячий плач, жіночі скорбні стони,

Важке зітхання і гіркий проклін,

Тужливий спів, дівочії дисканти,

То не питай: «Сей поїзд – відки він?

Кого везе? Куди? Кому вздогін?

Се – емігранти.

«Я не тому письменник українського народу, що вмію писати. Я тому письменник, що відчуваю обов’язок перед народом. Бог вложив у мої руки перо. Хай буде дозволено мені використати його для доброго, для потрібного».                                                  Улас Самчук (1905-1987), Канада

Як це не парадоксально, у практиці світової літератури нерідко саме емігранти, депортанти створювали високомистецькі твори. На вимушеній чужині розквітнув талант українських письменників Є. Маланюка, О. Теліги, О. Ольжича, Ю. Липи, Т. Осьмачки, В. Барки, У. Самчука, І. Багряного, Н. Лівацької-Холодної та багатьох інших майстрів пера.

ІСТОРИКИ

Розвиток еміграційного літературного процесу умовно можна поділити на чотири періоди:

Перший період: 1921-1940 рр.

Саме в цей період літературного життя еміграції набуває свого розвитку в таких містах, як Прага, Варшава, Париж.

Друковані органи, що існували, в той час і були трибунами літературного процесу.

Група українських поетів та письменників, які після Громадянської війни 1920-х років опинилася за кордоном, переважно в Європі, і тривалий час мали свої культурно-організаційним центром Прагу, створили окреме відгалуження української культури «Празьку школу», яка охоплює творчість Юрія Липи, Юрія Клена, Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко, Олега Ольжича, Олени Теліги, Леоніда Мосендза. Представники «Празької школи» – це передувсім поети, покликані у літературу бажанням оповісти про себе і свій час.

Другий період: 1941-1945 рр.

Міграційне літературне життя, яке було зосереджене в певних центрах, перестає існувати через Другу світову війну.

Виникають тимчасові, інколи рухомі літературні органи в різних окупованих німцями місцевостях України.

Третій період: 1945-1954 рр.

У цей період створився Мистецький український рух, перше повоєнне літературне об’єднання письменницьких сил еміграції.

Цей період – європейська переходова доба еміграції, доба таборів Ді-Пі. Літературні центри цієї доби: Мюнхен, Авсбург, Новий Ульм, Зальцбург, Париж, Штутгарт.

Четвертий період: 1954-1997 рр.

У цей період постало та активно діяло Об’єднання українських письменників «Слово». Виходив збірник «Слово».

Члени ОУП «Слово» проводили з’їзди, новорічні зустрічі митців, літературні вечори, доповіді в різних країнах.

Це була найбільша за кількістю та найактивніша в своїй діяльності організація українських митців.

ЖУРНАЛІСТИ

ЕМІГРАЦІЙНІ ЛІТЕРАТУРНО – МИСТЕЦЬКІ УГРУПУВАННЯ:

– Празька школа:

Юрій Липа, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Галина Мазуренко, Олег Ольжича, Олена Теліга, Леонід Мосендза

– Мистецький український Рух (МУР):

Віктор Петров, Ігор Костецький, Улас Самчук, Юрій Шевельов, Володимир Державін, Олег Зуєвський, Михайло Орест, Іван Багряний, Юрій Косач, Василь Барка, Докія Гуменна, Тодось Осьмачка.

– Слово (Об’єднання українських письменників):

Григорій Костюк, Докія Гуменна, Юрій Лавріненко, Улас Самчук, Іван Багряний, В. Барка, В. Лесич, Я. Славутич, О. Тарнавський, І. Качуровський, О. Веретено, Б. Олександров.

– Нью-Йоркська група:

Віра Вовк, Богдан Рубчак, Женя Васильківська, Патриція Калина, Богдан Бойчук, Роман Бабовал, Юрій Коломієць, Олег Коверко, Марко Царинник, Юрій Соловій, Марія Ревакович, Емма Андрієвська, Юрій Тарнавський.

ПРАЗЬКА ШКОЛА

Група українських поетів та письменників, які після громадянської війни 1920-х років опинилася за кордоном, переважно в Європі, і тривалий час мали свої культурно-організаційним центром Прагу. «Празька школа» охоплює творчість Юрія Липи, Юрія Клена, Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко, Олега Ольжича, Олени Теліги, Леоніда Мосендза. Проза письменників, яких В. Державін назвав «Празькою школою», вагома змістом, цікава формою.

М У Р  (МИСТЕЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКИХ РУХ)

Мистецький український Рух (МУР) – організація українських письменників, що проживали в таборах для переміщених осіб у німецькій еміграції в 40-ві роки ХХ ст.. МУР був утворений у вересні 1945 р. у місті ФЮРТ недалеко від Нюрнберга та проіснував приблизно до кінця 1948 р.

За цей час було проведено три з’їзди та декілька теоретичних конференцій.

Організація об’єднувала письменників із різними поглядами на долю української літератури. Велика доля діяльності МУРу полягала в дискусіях про модернізацію української культури і наближення її до світової.

Серед членів організації були Віктор Петров, Ігор Костецький, Улас Самчук, Юрій Шевельов, Володимир Державін, Олег Зуєвський, Михайло Орест, Іван Багряний, Юрій Косач, Василь Барка, Докія Гуменна, Тодось Осьмачка. Перу письменників МУРу належали деякі з найоригінальніших творів української літератури 20 століття.

ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ «СЛОВО»

Ідея об’єднання українських письменників на американській землі у професійну організацію виникла після переселення митців з Європи. Бажання продовжувати літературну діяльність сприяло створенню організації, яка об’єднала мистецькі сили.

Про свою діяльність ОУП інформувала громадськість України через канадське міжнародне радіо, а також через пресу. На Батьківщину пересилалися книжки та цілі підшивки «Слова» для ознайомлення читачів із творами емігрантських письменників. Окрім того, до об’єднання надсилали праці багато авторів з України, які друкувалися у «Свободі», «Нових днях».

Загальні збори, проведені кореспонденційним способом 30 жовтня 1997 р., схвалили діяльність ОУП «Слово», але більшість членів висловили згоду на припинення діяльності Об’єднання. Тому робота Об’єднання обмежилася лише видавничою ланкою, а поточну діяльність ОУП «Слово» було припинено.

Представники: Григорій Костюк, Докія Гуменна, Юрій Лавріненко, Улас Самчук, Іван Багряний, В. Барка, В. Лесич, Я. Славутич, О. Тарнавський, І. Качуровський, О. Веретено, Б. Олександров.

НЬЮ-ЙОРКСЬКА ГРУПА:

А в італійській кав’ярні Нью-Йорку «Павич» в 1958 році Патриція Калина, Богдан Бойчук і Юрій Тарнавський за кавою обговорювали своє майбутнє і вирішили видавати журнал-річник «Нові поезії» й називати себе та тих, хто до них пристав би, Нью-Йоркською групою.

Журнал вийшов десь у першій половині 1959 р. Брали в нім участь сім поетів – Емма Андрієвська, Юрій Тарнавський, Віра Вовк (прилучилась у 1960 році), Богдан Рубчак, Женя Васильківська, Патриція Калина, Богдан Бойчук.

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ

Загальна кількість українців в світі – приблизно 50 млн. осіб. Чимало їх за межами нашої Вітчизни.

У Канаді – близько 1 млн (за даними Уласа Самчука).

У США – 1,2 млн. українців та осіб українського походження (Василь Барка, Євген Маланюк).

У Польщі – 350 тис.

В Аргентині – 220 тис.

У Бразилії – 155 тис.

В Австралії – близько 35 тис. людей.

КОРОТКО ПРО МИТЦІВ

«Я не тому письменник українського народу, що вмію писати. Я тому письменник, що відчуваю обов’язок перед народом. Бог вложив у мої руки перо. Хай буде дозволено мені використати його для доброго, для потрібного»

Улас Самчук (1905-1987), Канада

Народився Улас Олексійович в с. Дермань на Рівненщині в селянській родині. За винятком 1941-1944 рр. усе своє свідоме життя провів за кордоном, втікши в 1927 р. з польського війська до Німеччини. Його перу належать твори «Марія», «Кулак», «Волинь», «Віднайдений рай», «Гори говорять».

«Ми об’їхали всю землю навколо,

Пропливли океани й моря,

Та тебе не зрікались ніколи,

Україно ясна, як зоря!

Іван Багряний (ЛОЗОВ’ЯГА) (1906-1963)

Серце кожного поета і романтика мусить іти на Голгофу. Ім’я Івана Багряного довгий час було невідоме для українського читача. На рідній землі його ненавиділа більшовицька влада: ім’я митця було занесено в чорні списки зрадників народу, а твори надовго вилучені з літературного вжитку. Тільки 1991 року І. Багряного реабілітовано – відтоді почала перевидаватися його творча спадщина.

«Як в нації вождя нема,

Тоді вожді її поети»

Євген Маланюк (1897-1968), США

Поет та есеїст родом із Херсонщини.

(далі буде)

СЛОВНИК

Діаспора – розсіяння по різних країнах народів, вигнаних за межі батьківщини завойовниками.

Міграція – переселення народів у межах однієї країни.

Імміграція – в’їзд чужоземців до будь-якої країни на постійне місце проживання.

Еміграція – переселення із своєї батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними або релігійними причинами.

                                                                                                                                                                 Підготувала Оксана Якубовська, м. Коломия