| Йосиф КАРПІВ, літературний редактор, краєзнавець, Директор Клубовецької ЗШ Тисменицького району
Переді мною книжка Марії Винарчик
«Болонья. Святині, пам’яткм історії» (Івано-Франківськ, видавництво «Сімик»,
207) - української заробітчанки, колишнього викладача-методиста Самбірського
училища культури, активістки церковної громади Болоньї. Опинившись далеко від
рідної України, вивчила церковну архітектуру, скульптуру, живопис і у хвилини
смутку через сакральне мистецтво відчувала зв’язок із Всевишнім. Напутнє слово
до цього унікального видання написав Василь Поточняк – духовний опікун громади
українців греко-католиків Болоньї: «Мандруючи довгими галереями Болоньї, Марія
Винарчик зазнимкувала й описала архітектурну красу італійського міста з його
українськими слідами… Краса церковної архітектури
є школою душі, книгою, з якої глибше пізнаємо Бога». З понад 80 храмів давнього
італійського міста М.Винарчик зуміла вивчити і сфотографувати півсотні.
Пізнавальну оповідь вона розпочинає з монастирського комплексу Святого євангеліста
Луки, який домінує над довкіллям на висоті 289 метрів. Історія храму сягає ХІІ
ст. За переказами, один паломник привіз до Болоньї ікону «Мадонна ді Сан Лука»
із Константинополя. Болонці вірять, що її створив сам Лука. Чудодійний образ
1433 року перенесли в місто, аби вберегти Болонью від затоплення. Відтоді
щороку в травні ця перлина сакрального мистецтва мандрує вулицями з
урочистостями до катедрального собору Святого Петра, де перебуває п’ять днів, і
відтак повертається на гору до монастиря у день Вознесіння Христового. З цієї гори
портикові алеї, споруджені у XVІІ ст.., ведуть до міста. Давні храми, які зберігають твори мистецтва, мають
чим подивувати відвідувачів. Для української греко-католицької громади центром
спілкування з Богом була церква Тіла Христового (італ. – Корпус Доміні). Тут до
переходу в інший храм двічі на місяць збиралися заробітчани, щоб послухати Боже
Слово, яке проповідує український священик. У боковій келії храму зберігаються
мощі святої Катерини. Тут похований знаменитий фізик Л. Гальвані. (1737-1798)
разом із дружиною. Є багатий музей манускриптів. У ХІІ столітті сягає свою
історією церква Святої Діви Марії (італ. - Санта Марія делла Віта) і цікава
тим, що зберігає шедевр ХV ст. – скульптурну групу „Оплакування померлого Христа”
Нікколо дель Арка та „Успіня Божої Матері” Альфонсо Ломбарді ХVІІ ст. Декілька церков мають мармурові
скульптури «Пієти» (укр.. – Страждальна Мати) – за зразком геніального витвору
Мікеланджело (1475-1564) із зображенням Божої Матері, яка тримає на колінах
свого мертвого сина Ісуса. До речі, колишні заробітчани Болоньї організували у
Івано-Франківську спільноту соціальної адаптації заробітчан і назвали її
«Пієта». А у церкві Гробу Господнього,
побудований за зразком тої, що в Єрусалимі, відтворено гробницю Христа. У ній
зберігаються мощі святого Петронія – єпископа V ст., покровителя Болоньї.
Історія є церкви Святого Івана на горі починається ще в V столітті. Невелика і
затишна, вона була однією з улюблених церков видатного українського композитора
і першого академіка музики Максима Березовського (1745-1777). Вона неподалік від
академії, в якій навчався маестро і де власне став академіком. В листопаді 2005
року українські заробітчани Риму і Болоньї встановили пам’ятну плиту з надписом
українською та італійською: „Тут у 70-х роках ХVІІІ століття навчався український
композитор Максим Березовський”. У цій давній філармонічній академії і навчався
також і Дмитро Бортнянський (1751-1825) і написав три опери: „Креон”, „Алкід”
та „Квінт Фабій”. З 1088 року
Болонья відома найдавнішим університетом. Ректором цього університету був український
вчений Юрій Дрогобич (Котермак, 1450-1494), викладав медицину, філософію та
астрономію. Болонья - головне місто в області Емілія-Романія,
яка вважається центром етруської культури. Вчені доводять, що ця назва походить
від слова «Русь». І що етруски прийшли з Праукраїни внаслідок великого
переселення народів. «Якщо це так, - закінчує свою оповідь авторка
презентованої книжки, - то ми повинні гордитися, що є народом, який мав багату
культуру і традиції. Навіть нині, перебуваючи на чужині, ми намагаємося не
забувати їх». Підтвердженням цього є організація українцями видання журналу «До
Світла» українською мовою за редакторства о. Василя Поточняка, випуск двох
томів антології літературної творчості заробітчан «Світло на чужих стежках» та
«Ґавдеамус по-еміґрантськи» (Рим, 2005). Книжка М.Винарчик «Болонья. Святинв, пам’ятки
історії» ілюстрована 70 чорно-білими і кольоровими світлинами, має словничок
термінологічної лексики. А багатий зміст видання становить пізнавальну цінність
для читачів.
| 
