Віхи
Засноване 7 січня 1926 року блаженним мучеником
єпископом Григорієм Хомишиним і відновлене 27 березня 1991 року ісповідником
віри єпископом Софроном Дмитерком ЧСВВ, видання Івано-Франківської архієпархії
український греко-католицький часопис «Нова Зоря» відзначає поважну віху свого
медійного життя – вихід у світ 1000-го числа. Тисячу Божих світанків
засвітила «Нова Зоря» своїм читачам і шанувальникам. Вона народилася за Польщі,
відродилася ще за радянщини, а упродовж всіх років незалежності України є
потужним слугою Богові і Українській Греко-Католицькій церкві. А свій тисячний
світанок колектив часопису зустрічає на чолі з головним редактором о.Ігорем Пелехатим, котрий розповів і
«Галичині» про ту віху у житті «Нової Зорі», з якої складається її
понадвосьмидесятирічний шлях до українських читачів.
- Тисячне число
«Нової Зорі»…Що для Вас, отче Ігоре, як її керманича з часу відродження означає
ця віха?
- Для кожного
журналіста будь-якої газети, якщо вона тривала у виході і користується
цікавістю та популярністю у читачів, кожний такий ювілейний номер є, очевидно,
вагомою віхою. І для нас такий ювілей важливий, бо «Нова Зоря» є християнською
газетою, і втриматися в сучасному інформаційному українському полі, з
регулярним щотижневим виходом, з передплатою у всеукраїнських каталогах,
очевидно, дуже і дуже непросто. Тож тисячний номер, який побачить світ 15
листопада, є для колективу часопису своєрідною вершиною праці. А почалася «Нова
Зоря» ще понад вісімдесят років тому – на Різдво 1926 року і була заснована
єпископом Станіславівським Григорієм Хомишиним, а виходила у Львові. Владика
Григорій створив її як орган Української християнської організації у контексті
світового мирянського католицького руху «Католицька акція», започаткованого
Святішим Отцем. Рух робив те, що ми й зараз робимо: розпочав нову євангелізацію
у світі для згуртування перед нестримною загрозою комунізму з боку СРСР. І у
кожній національній церкві світова організація мала свій друкований орган.
Наголошу, що єпископ Григорій Хомишин був надзвичайно прогресивним на свій час
душпастирем. Тому що першим з усіх національних церков створив і «Католицьку
акцію», і часопис. Зважте, що у чужій державі. «Нова Зоря», до речі, за півроку
швидше почала виходити, ніж дотепер відомий у Польщі католицький часопис
«Нєдзєля», який також створився у рамках «Католицької акції». Важливо, що наш
часопис владика заснував у Львові, який був на той час історичною, культурною і
духовною столицею Галичини. Мета газети була – забезпечити передусім духовні
потреби інтелігенції і духовенства. «Нова Зоря» була дуже популярною,
універсальною за тематикою і виходила регулярно, двічі на тиждень по вісім
сторінок, з 1926 по осінь1939 року – до розвалу Польщі і розділу згідно пакту
Молотова-Рібентропа між СРСР і гітлерівською Німеччиною. До речі, на той час
лише «Нова Зоря» мала свій індекс. А її редактором упродовж десятиріччя був
славетний український політичний, громадський діяч, доктор права і журналіст
Осип Назарук. Який свого часу був начальником пресової квартири ЗУНР, а після
злуки з УНР – міністром преси. Він на еміграції заснував багато відомих
часописів і видавництв. І владика Григорій Хомишин 1928 року запросив Осипа Назарука
до співпраці у «Новій Зорі», де він пропрацював до останнього номера газети.
Для нас непересічна постать Осипа Назарука - це великий урок. Чого варті лише його
романи «Роксолана», «Осмомисл», «Проти орд Чингізхана», неперевершені мемуари
із його стрілецького життя, нариси з історії тощо. Як редактор він був
«двигуном» «Нової Зорі». Минуло понад вісімдесят років, але я і сьогодні час
від часу переглядаю числа під його редакторством і вчуся.
- З 1991 року
«Нова Зоря», як на мене, відчутно змінилася?
-З самого
початку ми вписалися у всеукраїнський передплатний каталог, то вже двадцять три
роки «Нова Зоря» - загальноукраїнська газета. Практично у кожному регіоні
України є наші передплатники. Для колективу нашого часопису – це і відповідні
зобов’язання, попри основний акцент на подіях Івано-Франківської митрополії
УГКЦ, виходити за межі нашого галицького регіону. Велику увагу приділяємо пошті
наших читачів і її опрацюванню.
- З ким, отче,
сьогодні зустрічаєте тисячний світанок «Нової Зорі»?
- Серед
колективу нашого чимало тих, хто працює майже від початків. Зокрема старший
редактор Михайло Захарчук, літературний редактор Людмила Іванотчак, керівник
комп’ютерного і економічного відділу Микола Іванотчак, друкарі Марія Васильчик
та Любомир Калитка та ін. Вони безпосередньо творять газету і своїм серцем, і
своїм розумом. І їм я особливо дякую - за вірність і любов до Божого Слова, а
часом і за жертовність. У назву «Нової Зорі» владика Григорій Хомишин,
очевидно, вкладав розуміння нової зорі Христового Різдва і Христової Науки, яка
завжди нова, ніколи не гасне та не тьмяніє, а щораз ясніше яскравіє.
Народженого і воскреслого Ісуса Христа вкладав у назву часопису владика
Григорій. І владика Софрон Дмитерко цю ідею дуже підтримував. Якось я запитав
владику, чому така назва? Адже газета була відроджена ще за часів СРСР і тоді
ми ще були під іншими зорями. Відповів, що має називатися лише «Нова Зоря», а
відтак ви самі зрозумієте - чому. Так і сталося.
Розмову провадив Ігор ЛАЗОРИШИН.
На світлинах:
1. о.Ігор Пелехатий з підшивкою «Нової Зорі», якій понад вісімдесят років. 2.
Михайло Захарчук та Людмила Іванотчак під час роботи.
|