Головна | Каталог статей | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Слава Ісусу Христу! Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | Слава Ісусу Христу! Вітаємо Вас,Гість | RSS

Путівник сайту
Міні-вісточки
Наша історія
Друзі пропонують
Категорії розділу
Праця УГКЦ [111]
Духовні та наукові праці, дослідження [34]
Діаспора та українські церковні спільноти за кордоном [20]
Долі мігрантів [60]
Адаптація та життя на Україні [31]
Літературно-мистецька тема [53]
Наша статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаємо нового користувача Микола
Головна » Статті » Міграція » Праця УГКЦ

Християнин – місіонер віри У монастирі Св. Апостола Андрія відбулася порадня для мігрантів

Проблеми заробітчанства

У місті  Івано-Франківську, в монастирі місійного згромадження  Святого Апостола Андрія УГКЦ, відбулася духовна мігрантська порадня на тему: «Творення живої Церкви: кожен християнин є носієм віри». Духовну зустріч, присвячену місіонерству - поборництву, проповідництву чи апостольству віри як духівників, так і мирян, організувала Референтура у справах мігрантів Івано-Франківської архієпархії УГКЦ, яку очолює генеральний настоятель монастиря о. Йосафат Мощич, у співпраці із спільнотою колишніх заробітчан Італії «Пієта» міста Івано-Франківська при МХЦ Св. Дона Боска УГКЦ.

Традиційно упродовж року - щодругої неділі кожного місяця, духовні мігрантські порадні, запроваджені Пасторально-місійним відділом УГКЦ у всіх єпархіях, відбуваються  в Івано-Франківську у Молодіжному християнському центрі ім. Св. Дона Боско УГКЦ:  у форматі духовних наук священиків, розважань у часі прощ про наслідки сучасного заробітчанства та роль церкви і кожного християнина у реінтеграції колишніх мігрантів в суспільне життя, консультацій спеціалістів про  психологічні аспекти адаптації колишніх заробітчан тощо. Під час зустрічі у монастирі місійного згромадження  Св. Апостола Андрія УГКЦ йшлося про християнське місіонерство, носіями якого благословлені бути не тільки душпастирі, але й миряни.

- Церква, - наголосив у духовній науці о. Йосафат МОЩИЧ,- після другого Ватиканського собору ще п’ятдесят років тому змінила свою модель. І визначається нині як народ Божий, зібраний воєдино Отцем, Сином і Духом Святим. Тобто і духовенство, і миряни є народом Божим, відкупленим Ісусом Христом, і мають певну частку служіння, чи народну місію. Всі охрещені - благословлені на місію. Це є обов’язком всіх практикуючих християн. Звісно, мирянин не може провадити душпастирські служіння, але може провадити біблійну катехизацію чи, наприклад, давати свідчення віри і т.д. І зобов’зання наші починаються з часу хрещення. Такі свідчення віри інколи сильніші, ніж проповіді священиків. Треба осмислити обітниці, які дали за нас хресні батьки під час святої Тайни хрещення. Ми хрестилися в Ісуса Христа, тобто в Його смерть і воскресіння. В смерть - до старого і гріховного життя, до служіння гріху, а в воскресіння - до нового дару життя у вірі. Платою за гріхи є смерть - фізична і духовна. А кожен, хто вірує в Ісуса Христа, матиме життя вічне. Бо справжня смерть – жити для себе, а справжнє життя – жити для Бога. Добрі діяння, добрі плоди – це вже наслідок віри. Христос своєю смертю відкупив наші гріхи, осібно кожного з нас. І це є даром спасіння для нас. Хибно думати, що його треба заслужити, заробити чи навіть купити. Дар спасіння лише можна або прийняти, або не прийняти. Засвідчити свою віру у Христа – це найбільш сильне діяння, яке може бути у місіонерстві християнина-мирянина.

…У спілкуванні з о.Антонієм Павчуком, який свого часу упродовж дев’яти років провадив місійне душпастирське служіння для українців греко-католиків Португалії та Італії, учасники духовної порадні сприйняли добру науку розуміння, що сучасне українське заробітчанство і його наслідки торкаються кожного. І того, хто був чи є мігрантом, і того, хто ним не був.  Тому що бути живим для Бога – це бути живим для свого ближнього, тобто не стати літеплим до тягара гірких плодів новітнього українського рабства.

Ігор ЛАЗОРИШИН.

На світлинах: 1. Учасники мігрантської порадні з духовними наставниками: у центрі о. Антоній Павчук (сидить) та о. Йосафат Мощич. 2.  Під час спілкування у духовній порадні.  

Категорія: Праця УГКЦ | Додав(ла): Оксана (19.11.2012)
Переглядів: 1419 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Прочанські вітання
[11.06.2024]
Паломницькі вітання пані Лесі Івасиків (0)
[09.06.2024]
Вітання для Люби Саприки з Дрогобича (0)
[08.06.2024]
Паломницькі вітання отцю Євгену Макогону (0)
Нові статті
[31.01.2022]
Чомусь мені все так здається... (0)
[27.01.2022]
Збірка заробітчанської поезії "Журавлині ключі" (0)
Свідчення
[07.09.2022][Враження]
Пісня "Ти моя Мати, Царице Небесна" (0)
[05.10.2021][Враження]
Відстані не мають значення, коли там мене чекають... (0)
[23.12.2019][Подяка]
Будьмо "скорі до слухання, повільні до говорення,  непоквапні до гніву" (0)
Друзі сайту


Копіюючи інформацію з сайту, робіть посилання на неї. © 2024