О. Ігор Козанкевич: "Отець Василь Поточняк був тим священиком, який йшов попереду, за яким хотілося йти і за яким не було стидно йти". Про це 21 квітня в с. Лімна на Турківщині під час проповіді на заупокійній Архиєрейській Літургії сказав о. Ігор Козанкевич, директор БФ "Карітас СДЄ" і товариш покійного о. Василя Поточняка.

Під час проповіді о. Ігор поділився спогадами про те, як він познайомився з о. Василем під час навчання в Люблінській духовній семінарії в Польщі. На той час ще семінарист Василь Поточняк був студентським деканом. "Він вмів серйозно і водночас в доступний спосіб пояснювати нам різні речі, яких ми, молодші за нього, не розуміли", - сказав проповідник. "Я захоплювався тим, як багато вже на той час він робив: катехизував українських студентів, їздив з молоддю на прощі і брав на саме відповідальність за них як майбутній священик", - додав о. Ігор. За словами священика, багато з того, що о. Василь робив, вже будучи душпастирем, було нове, часто погорджуване, не зрозуміле для інших. Однак він не боявся плисти проти течії.

Отець Василь посвятив себе Богові в неодруженому стані, бажаючи прислужитись Йому всім життям. "Він ставив високі вимоги до себе, а відтак і до інших", - наголосив проповідник.

Отець В. Поточняк дуже переймався долею української молоді, а особливо молоддю с. Лімни й Турківщини. Новітні методики праці, які він бачив закордоном, намагався реалізувати тут, на Україні. На молодіжні табори, організовані ним у 1990-х рр. в родинному с. Лімна, з’їжджалась молодь з різних кутків України, приїжджали також відомі артисти. "Він хотів показати, що сучасна молода людина не повинна боятись бути християнином", - додав проповідник. 
Прибувши до Дрогобича, отець спішить до молоді в гімназію, педуніверситет, студентські гуртожитки. Всюди, де він бачив потребу в душпастирській послузі, старався там бути. "Він не хотів втратити ні однієї хвилини життя", - сказав о. Ігор.

У 2012 р. важка хвороба стала для нього "громом серед ясного неба". Однак о. Василь знайшов для себе відповідь: "Так треба". "Він відповів на Боже покликання до кінця, був тим який йшов попереду, за яким хотілося йти і за яким не було стидно йти!" - сказав у підсумку о. Ігор.

Відтак проповідник подякував батькам покійного за виховання сина, адже саме в родині, рідному селі він сформувався як великий душпастир. До усіх присутніх о. Ігор Козанкевич сказав: "Отець Василь свій біг завершив і віру зберіг. Тепер наша черга перейняти естафету. Не біймося бути великими людьми, не біймося бути святими священиками!"

о. Олег Чупа, прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії

http://www.sde.org.ua/home/archive/item/2896-o-igor-kozankevych-otec-vasyl-potochnyak-buv-tym-svyashchenykom-yakyj-jshov-poperedu-za-yakym-khotilosya-jty-i-za-yakym-ne-bulo-stydno-jty.html

   Владика Григорій: Отець Василь Поточняк завжди з відвагою й довір’ям до Бога промовляв слова молитви: "Нехай буде воля Твоя".

   Такими словами охарактеризував покійного душпастиря мігранів УГКЦ - о. Василя Поточняка - владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії. 21 квітня в с. Лімна, що на Турківщині, відбулась Архиєрейська літургія за упокій душі о. Василя Поточняка. З покійним душпастирем прийшли попрощатись родина, односельчани, друзі, священнослужителі, вірні з довколишніх сіл, учасники прощі "Самбір-Зарваниця", українські заробітчани, якими о. Василь духовно опікувався впродовж останніх 15-ти років.

   "Сьогодні маємо нагоду зупинитись і подумати над тим, чим є людське життя? Ким є людина? Яке її місце в Божому задумі?" - з такими словами до присутніх на похоронній відправі звернувся владика Григорій. Єпископ зауважив, що в такі моменти життя людський розум і логіка безсилі перед безліччю питань. Лише гаряче серце, наповнене святою вірою, допомагає християнину пережити болючі моменти, по-новому поглянути на власне життя, переосмислити відносини з Богом і ближніми.

   У Господній молитві "Отче наш" ми просимо Бога: "Нехай буде воля Твоя!". Від цих слів залежить і наше земне життя, і наша вічність. "Напевно, в житті о. Василя були такі часи, коли ці слова йому було легко промовити, однак були й такі хвилі, коли ці слова вимагали від нього особливого довір’я до Бога. Особливо тоді, коли він був хворий, коли знав, що зближається до нього смерть, і навіть тоді мав відвагу промовити до Бога: Нехай буде воля твоя!", - сказав владика Григорій.

   Понад 15 років свого життя о. Василь Поточняк присвятив служінню українським заробітчанам. У листі-співчуття Блаженніший Святослав назвав о. Василя "Апостолом душпастирства мігрантів". Владика Григорій поділився особистими спогадами про те, як колись о. Василь залучив його до цього служіння: "У короткому часі після того, як я приїхав до Рима на навчання, о. Василь покликав мене і сказав: Отче, потрібно поїхати на Південь Італії, бо там є наші українці, і вони потребують священика. Тоді я ще навіть в самому Римі не орієнтувався. Однак о. Василь мені все пояснив і провів мене на автовокзал, дав гроші на дорогу й сказав: З Богом! А потім з нетерпінням чекав, щоб я розповів йому, як там поживають наші українці, які мають потреби". У підсумку єпископ наголосив: "Так перейматись долею вірних міг лиш справжній душпастир". У своєму служінні покійний брав приклад з найвищого Пастиря - Христа, - Який вирушає на пошуки навіть однієї заблуканої овечки, щоб врятувати її від загибелі.

   Владика Григорій подякував батькам, родині, друзям, вчителям, односельчанам покійного священика: "Ви щасливі в Бога люди, якщо з-поміж вас Господь покликав такого ревного священика. Завдяки йому село Лімна стало відомим на весь світ". Відтак проповідник сказав: "Коли підійдете до домовини, щоб попрощатись з отцем, погляньте на це дороге вам обличчя і закарбуйте його в своїй пам’яті й серці; подякуйте Богові за те, що о. Василь був між нами, що Господь дав йому великий дар - покликання до священичого життя, - що він ніде, куди його посилала Церква, не засоромив вас. Тепер і ви старайтесь не засоромити його світлої пам’яті".

   Після завершення Літургії всі присутні попрощались з покійним священнослужителем. Відтак домовину перевезли до Прокатедрального собору Покрова Пресвятої Богородиці м. Самбора.

   Нагадаємо, що 15 квітня 2015 року, в 06.15, у італійському місті Брешія на 42-му році життя на 19-му році священства відійшов у вічність протоєрей Василь Поточняк, виконавчий секретар Пасторально-міграційного відділу УГКЦ, перший Національний Координатор душпастирства для українців в Італії. У 2012 році о. Василь Поточняк, дізнавшись про важку недугу, склав духовний заповіт.

о. Олег Чупа,

прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії