Петро ГАВРИЛИШИН, аспірант Прикарпатського університету
Синод – вища колегіальна церковна установа та головний законодавчий орган Церкви під головуванням Патріарха для вирішення важливих та актуальних справ. Від 2 до 9 вересня 2010 року у Львові відбулось засідання Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви очолене Блаженнішим Любомиром (Гузаром), Главою УГКЦ. У роботі сесії взяли участь усі єпископи, які діють на території України та за кордоном, а також гості.
Цього року Синодом було розглянуто дві головні теми: євангелізація та міграція. «Щодо першої теми, то розглядаємо її для того, щоб зрозуміти, як допомогти людям зустріти Ісуса Христа. Допомогти за посередництвом нашого прикладу, нашого братнього слова. Вивчаючи іншу тему, звертаємо увагу на наших емігрантів, особливо тих, які перебувають в країнах, де немає структур нашої Церкви і де залишатися вірним своїй Церкві і своїй традиції не є легко. Хочемо, на підставі навчання нашої Церкви, на підставі нашого досвіду зрозуміти, як можемо якнайкраще допомогти нашим сестрам і братам в еміграції та їхнім рідним в Україні», – розповів Верховний Архиєпископ Любомир. Згідно з дослідженням, проведеним упродовж 2008-2009 років групою науковців за сприяння Міжнародного благодійного фонду «Карітас України», за роки незалежності в пошуках «кращого життя» за межі країни виїхало біля 5 мільйонів українців. Інші дослідження в своїх показниках сягають аж 7 мільйонів людей. Це змушує реагувати нашу церкву на виклики часу. «Коли взяти до уваги, що греко-католики в західних областях України (особливо Івано-Франківській, Тернопільській та Львівській) становлять більшість, а всіх українських греко-католиків у світі є понад 5 мільйонів, то можемо не без підстав припускати, що 1/3 всіх вірних УГКЦ перебуває в еміграції», констатував доповідач єпископ Йосиф (Мілян), голова Пасторально-місійного відділу УГКЦ У співдоповіді «Католицька Церква і міграційне питання» також виступив виконавчий секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ о. Василь Поточняк. «На даний час в Європі проживає 34 млн. емігрантів, з яких 22 млн. не є громадянами ЄС. Усвідомлюючи, що для Господа ніхто не є чужинцем, Католицька Церква не ділить мігрантів на легальних і нелегальних, але усім надає необхідну духовну поживу… Церква повинна підходити до факту міграції також і з позитивного боку, беручи до уваги три головні напрямки служіння - внутрішньо-церковний, екуменічний та міжрелігійний. Вихідним пунктом у душпастирстві мігрантів є Христові слова: «чужинцем був, і ви мене прийняли». Оскільки Христос асоціює себе із мігрантом, а Його Церква є подорожуючою на цій землі, то турбота про емігрантів належить також до суті її посланництва», - робить висновок о. Василь Поточняк, колишній пасторальний координатор греко-католиків українців в Італії. Приємно відзначити, що на другий день Синоду були запрошені і представники від Івано-Франківщини – члени спільноти колишніх заробітчан „Пієта”, що діє при Молодіжному християнському центрі в Івано-Франківську. Також були заробітчани і з Львівської та Тернопільської областей. Під час зустрічі з найвищим духовенством, що її учасники між собою назвали «Сповіддю мігранта», йшлося про найболючіші проблеми мігрантів та їхніх родин. Учасники зустрічі говорили про роль Церкви у житті на чужині, про об’єднання мігрантів, які працюють при церковних громадах, важливість церковних хорів і молитовних спільнот, про спорудження пам’ятника заробітчанам у Марійському духовному центрі у Зарваниці, та про те, як важко колишнім мігрантам знову звикати до українських реалій. На знак вдячності представники мігрантів уклінно вручили владикам символічний заробітчанський коровай. Його від імені учасників Синоду прийняв Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ. Після «Сповіді мігранта» розпочався виступ хору «Вірли» зі Львова, що виконав перед учасниками Синоду духовні та народні пісні. На завершення вечора-сповіді Єпископам Синоду УГКЦ було продемонстровано прем‘єру документального фільму «Прийшовши на захід сонця». Двадцятихвилинна стрічка розповідає про П‘яту ювілейну прощу родин мігрантів із Самбора до Зарваниці, яка відбулася 6-15 серпня 2010 року. 10 днів й 250 км дороги пройшло понад 350 прочан. „Вони молилися за людей, що працюють поза Україною, за їхніх дітей, які залишаються без батьківської ласки, за з‘єднання родин, розділених держкордонами”, - відзначає автор і ведуча фільму Маріанна Кузан. Фільм насичений щирими свідченнями, відвертими розповідями, справжнім болем заробітчан та членів їхніх сімей. По завершенню засідання Синоду будуть невдовзі оприлюднені постанови з розглядуваних питань. Віримо і молимось за те, щоб дана зустріч принесла якнайкращі результати, зокрема і допомогла українському заробітчанину, який волею обставин опинився за межами рідної землі.
| 
