візитація

Блаженнішого патріарха Святослава у Селищі Брошневі-Осаді на Рожнятівщині, яке глава УГКЦ неодноразово величав своєю «малою батьківщиною», чекали, я б сказав, з благоволінням. І не лише через урочистості з нагоди 10-літнього ювілею з часу освячення місцевої церкви-красуні Святого Вознесіння Господнього 31 серпня 2003 року владикою Софроном Мудрим. У Брошневі-Осаді патріарха Святослава греко-католицька громада вважає своїм, рідним і близьким також через родинні пороги – у селищі, де народився його батько і нині є чимала родина, майбутній глава УГКЦ і «вперше відкрив Святе Письмо», і відправив свого часу у невеличкій тимчасовій церковці-каплиці свою першу святу Літургію як новоієрей.

Великий маленький ювілей

Церкві Святого Вознесіння Господнього УГКЦ у селищі Брошневі-Осаді виповнилося всього десять років з часу освячення і першої святої Літургії за участю єпарха Івано-Франківського УГКЦ владики Софрона Мудрого. Будівництво храму за проектом на той час голови Івано-Франківської обласної ради Миколи Яковини тривало десять років – ще 1992 року наріжний камінь освятив владика Іриней Білик. А до того і у часі зведення храму богослужіння греко-католицька громада на чолі з о. Зеновієм Божиком відправляла у тимчасовій церкві-каплиці, яка згодом стала основою для будівництва церковного храму в одному із сіл на Снятинщині. Нині парохом Свято вознесенської красуні є о. Зеновій Божик, а сотрудником з 2004 року – о.Володимир Майка. Головами церковного комітету у той чи інший час були Ярослав Кушнір, Іван Шевчук, Володимир Винник, Юрій Поглід, а сьогодні – Микола Любезний. Церква – то не лише структура приміщень для провадження богослужінь, храм Божий з великою символікою своїх функціональних частин – неба і спільноти святих, землі та Церкви Христової, а також царства померлих. Церква – місце зустрічі з живим Христом, тож її духовна розбудова триває і триватиме.

На крилах рушників і вишиванок

Під час патріарших відвідин Брошнева-Осади, зокрема храму Святого Вознесіння Господнього, главу УГКЦ блаженнішого Святослава Шевчука супроводжували архієпископ і митрополит Івано-Франківський УГКЦ Володимир Війтишин та екзарх Одесько-Кримський УГКЦ владика Василь Івасюк, який наразі виконує обов’язки тимчасового адміністратора Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.

…А греко-католицька спільнота селища, яка задля такої величної події одяглася у різнобарв’я вишиванок, на чолі з парохом храму Святого Вознесіння Господнього о. Зеновієм Божиком та парохзіяльним священиком о.Володимиром Майкою зустрічала поважних гостей хлібом-сіллю, а молодь і діти своєрідними крилами рушників встеляли дорогу патріархові Святославові та іншим єпархіальним духовним чільникам. Гостей вітали також представники місцевого духовенства, заступник начальника управління культури облдержадміністрації Василь Тимків, голова Рожнятівської РДА Микола Філіпович та райради – Назар Іванів, Брошнів-Осадський селищний голова Іван Шикеринець, народний депутат України Анатолій Дирів та ін.

«Лише Бог вірний…»

У часі патріаршого богослужіння тисячі вірних почули глибокі, мудрі і виразно родинні слова проповіді від глави УГКЦ блаженнішого Святослава:

-У нинішньому недільному євангельському читанні ми бачимо Ісуса Христа, який приходить, щоб вислухати благання людини, у якої остання надія – на Бога. Але Христос звертається не до батька і не до його хворого сина, а до всього людського роду і каже дивні слова: «О роде невірний і перелюбний…» Вчителі добре знають, що діти є дзеркалом батьків - діти імітують поведінку тата й мами. Тому дивлячись на хворого сина, Ісус Христос виявляє духовний стан всіх присутніх. Більше того – духовний стан і нас з вами сьогодні. І дорікає за дві речі – за нашу невірність  та перелюбність. Бо на Бога єдиного треба надіятися, як говорив старозавітний пророк Ісайя, лише Бог є вірний. А ти, як хочеш бути віруючою людиною, будь вірним тільки Божій силі. Слово «вірити» пророк Ісайя передає давньоєврейським словом, що означає «підтримувати». Бо вірити у Бога означає шукати підтримки і сили тільки Божої. Вірна людина цілковито покладається на Божу підтримку, каже святий Кирил Єрусалимський. Лише Бог вірний, обіцяє підтримку вірній людині і вірно сповняє свої обіцянки. Якщо вірність людини Богові подібна до вірності Бога людині, то людина є непереможною. Тож коли Христос бачить своїх учнів, які думали, що покладаючись на свою власну людську силу  можуть вигнати злого Духа з причинного сина, називає їх родом невірним. А перелюбними пророк Ісайя називав людей, які собі шукали інших божків, поклонялися ідолам або людській силі та владі. Замість того, щоб поклонятися єдиному Богові. Людина може перемогти зло лише тоді, коли дозволить Божій силі діяти в ній. А віруюча людина об’єднана з Богом і цілковито покладається на Його силу. Сьогодні, коли вся Католицька Церква переживає рік віри, кожному нас потрібно зробити глибокий іспит сумління, наскільки ми з вами є віруючими людьми. Коли маємо труднощі, проблеми чи хвороби, чиєї помочі ми шукаємо? Так чомусь ведеться, що ті, хто низиває себе християнами, шукають якоїсь доброї ворожки чи якогось самоявленого так званого цілителя, шукають, як полагодити собі справи певними зв’язками у владі та політиці. Таким способом людина показує, що вона не вірить Богові. Бо покладається на себе чи на можливості іншої людини, на будь-якого сучасного ідола, але помочі єдиного правдивого істинного Бога не шукає. Тож Ісус Христос дає нам урок, як дав свого своїм апостолам: боротьба духовна ведеться не людськими  силами, а молитвою і постом. У молитві людина вчиться довіряти Богові, покласти на Нього основу свого власного життя. Тоді Божа сила стає тією скелею, на якій віруюча людина будує свою хату, все своє життя. А коли людина постить, то відмовляється від будь-якої іншої поживи, яка б її відвертала від єдиного Бога. Таким чином молитва і піст потрібні, щоб зростати у вірі, щоб поступати у духовному житті і у святості. Сьогодні Бог нам каже: я є з вами і я є для вас. Особливо хочу звернутися до нашої молоді. Ви починаєте новий навчальний рік. У нашому народі є добрий звичай: всяке добре діло починати з молитвою. І те,  що після шкільної лінійки вчителі зі своїми учнями  прибули сьогодні до храму, означає, що ви, вчителі, навчаєте своїх учнів не лише людської мудрості у школі, але передаєте їм віру їхніх батьків. Для мене сьогодні день особливий. Я приїхав, щоб подякувати селищу Брошневу-Осаді за дар віри. Тут я вперше я отримав у руки і відкрив Святе Письмо, якого сьогодні вас навчаю. Тут я вперше увійшов у життя підпільної греко-католицької Церкви. Тож саме тут мені сьогодні є важливим ще один урок віри – і самому навчитися, і вам передати. Я кличу до вас: будьте віруючими і вірними Богові людьми. Бо наша держава знову стоїть на роздоріжжі: до якого союзу пристати, на чиї кошти чи поміч покластися? А віруюча людина себе запитає: а звідки на наші землі завжди приходило світло віри, а звідки – безбожництво та ідолопоклонство? І отримаємо відповідь, яку сьогодні нам посилає наш небесний Отець. Вірний Бог є присутній між нами аж до кінця віку – той Бог, якому 1025 років тому довірився цілковито і довірив свій народ рівноапостольний князь Володимир і його наступники.

…Того ж дня у Брошневі-Осаді глава УГКЦ блаженніший Святослав Шевчук зустрівся з родиною, а на місцевому цвинтарі відслужив панахиду на могилах своїх рідних.

Ігор ЛАЗОРИШИН.

На світлинах: 1. Патріарх Святослав серед вірних Брошнева-Осади. 2. «Господи, Господи! Поглянь з Неба…» - Брошнів-Осада слухає патріарха Святослава.