Все велике – у малому, вчить народна мудрість, а мале – у великому. Як ніхто і ніколи не дізнається, завдяки чиїй молитві по вінця наповниться чаша Божого милосердя і Господь помилує Україну, так і ніхто не довідається, чиєї молитви забракне для Божої ласки. Власне такі принагідні розважання зачепили мене у часі відвідин села Ракова на Долинщині у день християнського празника Покрову Пресвятої Богородиці.

Після Святої Літургії у сільському храмі Різдва Пресвятої Богородиці і Святого великомученика Димитрія УГКЦ, яку відслужив парох о.Богдан Лютецький, відбулося невеличке духовне дійство – хресна хода до новозбудованої каплички Покрову Пресвятої Богородиці і хвальна відправа – акафіст - до Матері Божої Покрови. Як на нас, то зведення сільської каплички родиною жителя села Ракова Івана Угриновського показове. Сільський газда, навіть попри свою осібну родинну постанову, збудував цю маленьку дерев’яну «церковку без вівтаря» не при своєму обійсті, а у людному кутку села – на місці огидної для Ракова «кнайпи на ковбанах» і на перетині трьох доріг. Бо господар-християнин думав передусім не про себе і навіть не про давню спільну  обітницю звести капличку, яку свого часу постановили з дружиною Ганною, що вже відійшла у засвіти, а щонайперше, аби місце щирого спілкування з Богом ніколи не було порожнім і приваблювало подорожніх своєю красою.

-Прикро, що моя дружина Ганнуся не дочекалися цього дня,- каже Іван Угриновський, ледь вгамовуючи непрошені чоловічі сльози,- адже про капличку свого часу ми мріяли разом. Капличку я збудував з благословення о.Богдана Лютецького, а добре місце – за рікою Сівкою - вибрав передусім завдяки порадам нашого сільського дяка Ярослава Вінтоняка. Капличку зводили калуські майстри Андрій з Василем, а причепурили її і закосичили квітами сусіди з нашого сільського керунку. Я вже сивий чоловік, і гіркі хвилини не раз зазирали у моє життя, тож завжди хотів хоч чимось віддячити Богові за Його милість. А тепер тішуся, що капличка не пустує – хто не йде, то хоч перехреститься, якщо не має часу на молитву. Маю трьох синів – Володимира, Любомира та Івана ( і семеро внуків – авт.), які працюють у Чехії і яким я вдячний за велику підтримку. Каплиця – не для мене, а для Бога, тож і для Його земних дітей.

…За рікою Сівкою у вінку Святої Покрови стелився у супроводі церковного хору під орудою дяка Ярослава Вінтоняка хвалебний акафіст Матері Божій Покрові. Але такий близький до наших реалій, що ніби обіймав у молитві всю Україну з її святими місцями у Києві, Чернігові, Грушеві, Почаєві, Гошеві, Зарваниці…

Ігор ЛАЗОРИШИН.

На світлинах: 1. о. Богдан Лютецький та Іван Угриновський біля новозбудованої раківської каплички. 2. Акафіст до Матері Божої Покрови – хвала Богові і молитва за Україну.