 Душа у слові
жінки-заробітчанки: «Я падаю, і знов встаю... Ти чуєш, Боже? Я до тебе йду!»
«Колись, коли я тільки набував перший досвід душпастирської праці з
українськими мігрантами в Італії, зауважив, що дуже багато з них (переважно це
жінки) писали вірші, - говорить о. ієрм.
Студійського уставу Юстин Бойко. Однією з таких була п.
Наталія Гоца, родом зі Зборова, яка, будучи на заробітках, поповнила свою
власну поетичну бібліотеку кількома публікаціями. «Прочитавши деякі з її
творів, я запропонував їй взятися за переспів псалмів, але на мігрантську
манеру, щоб у них почувся відгомін всієї правди про життя жінки-мігрантки» -
продовжує ієрм. Юстин і додає, що аж після кількох років на його електронну
пошту почали надходити перші твори п.
Наталії Гоци.
Про себе жінка говорить скромно. «Так склалося в моєму житті, що я ніколи
не писала віршів. Може, не було натхнення, може через те, що за мене в школі
твори писала моя старша сестра, бо вона це любила. Може через те, що я любила
спорт і вперто займалася альпінізмом, а потім в університеті народними танцями.
Тоді було мені не до того. І тільки згодом, потрапивши на заробітки, поміж
тисяч жінок-заробітчан, мене відшукала моя Муза, і я почала писати:
Ми не поети, ми жінки,
В яких прокинулись думки.
Ніхто і гадки з нас не мав,
Що досі дар цей десь дрімав.
А ностальгія й чужина,
Збурили нерви аж до дна.
І йдуть слова самі по собі,
І ллються сльози на папір,
То в розпачі бурхливе море,
То душі мало місця, бракне слів.
Я сама собі дивувалася, бо вірші «йшли» і коли я працювала, і коли відпочивала,
навіть коли я спала. Будь-яке слово, могло спонукати до написання:
враження від розмови, якийсь вчинок болючий, навіть прикрощі на роботі з часом
виливалася в гумореску. А якось о. Юстин сказав: «Наталю, я Вам підкину тему до
вірша». Під час служби Божої, почувши на проповіді «З нами Бог!», я написала і
полилось…
З нами Бог - веселися родино,
З нами Бог - коляда нехай лине.
Рідна хата, а чи чужина,
Бог народжений - слава й хвала!
І не став запитань, що буде?
Бог все знає, і якось буде
Будуть ранки і зорі ясні,
В чужині, чи на рідній землі.
І весна змінить сіру зиму,
Знов лелеки спитають: «Чому?»
Нас не кличе батьківська земля?
Та хіба, тут, вина є моя?
Нас єднає тут віра свята,
Церква Божа, і Божі слова:
З нами Бог - веселімся жінки,
З нами Бог - на всі віки-віки!
Пропонуємо Вашій увазі переспіви
псалмів на емігрантську тематику п. Наталії Сосновської-Гоци, Зборів (Україна)
- Брешія (Італія). Переспів ПСАЛМА 66
Господи! Це не я пишу, - Це душа знов не дає мені спокою.
Вона тривожиться, скимить,
Нестанно тужить...
Це не я пишу. Серце плаче:
І доля думаю побачить,
Оці тяжкі роки розлуки,
Що взяли ми самі у руки,
Свідомо, тут у чужині.
О, доленько, пробач мені,
Що ставлю гріш на першу лаву,
Щоб жити ми могли на славу...
І десь пече мені у грудях,
Що помиляємось у людях.
І гріш не важить так багато,
Коли не робим з будня свято,
І день тут роком нам стає...
І думаєм ми за своє
Життя, яке летить, минає...
Кому оця вся суєта?
Життя минає....
Життя минає...
Переспів ПСАЛМА 53
Мій Боже!
Як я оціню гіркоту розлуки?
У євро, доларах чи сивині?
Як я зумію пояснити,
Що зачерствіла в чужині...
Моє життя - мій хрест,
І сльози не порада...
Не нарікаю...
Я життя ціную...
І кожній миті рада... Переспів ПСАЛМА 120
Господи!
Хіба ми тут жінки - ми є рабині,
І руки наші від роботи сині...
І ниють плечі, і гудуть щоночі ноги,
Щоб заробити гріш, долаємо дороги.
Дороги наші в чужині,
Із дня у день, як у млині...
І ми рахуємо ті копійки...
І шлем додому, щоб латать дірки.
А час іде, життя минає...
Лише закрили дірку,
Інша вже чекає...
І мчать роки...ми в чужині...
Отак гортаєм свої дні.
А де кінець?
...Нема...
Отак танцюєм без кінця... Переспів ПСАЛМА 24
Мій Господи!
Я падаю, і знов встаю...
Ти чуєш, Боже?
Я до тебе йду...
Іде постійна боротьба,
Не з ворогами...
З моїм другим "я"...
Але до Тебе, Боже йду,
І мучусь, і страждаю...
Коли гріхами до хреста,
Тебе я прибиваю...
Переспів ПСАЛМА 10
Господи!
Й мені несила нести хрест,
Коли душа розкраяна наполовину...
Й мені несила нести хрест,
І від принижень гнути спину.
Та я, із цим, іду вперед,
Назад вже вороття немає...
Позаду більш прожитих літ,
А попереду...Бог лиш знає Переспів ПСАЛМА 19
Господи!
...Я, нічого не чекаю -
...Час лікує...
...Я, не вірю у погане -
...Серце чує...
...Час, зупинився, тут неначе...
...Пустота з’їдає розум -
...Душа плаче..
Підготувала Іванна Рижан
| 
