Головна | Каталог статей | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Слава Ісусу Христу! Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | Слава Ісусу Христу! Вітаємо Вас,Гість | RSS

Путівник сайту
Міні-вісточки
Наша історія
Друзі пропонують
Категорії розділу
Праця УГКЦ [111]
Духовні та наукові праці, дослідження [34]
Діаспора та українські церковні спільноти за кордоном [20]
Долі мігрантів [60]
Адаптація та життя на Україні [31]
Літературно-мистецька тема [53]
Наша статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаємо нового користувача Микола
Головна » Статті » Міграція » Літературно-мистецька тема

ЖУРАВЛИКИ. Українським мігрантам присвячується

Дорогі наші журавлики!

Ви нині далеко від рідної неньки України. На ваших крилах невигойна туга.

Та знайте, що ми пам'ятаємо і любимо вас! Хай вам вчувається клекіт родимого світання, котре виціловує стежки, по котрих ви прийдете додому. Для вас написані ці рядочки - з любові  і вболівання, з розпуки і з розлуки та зі святого чекання....

   Пронуємо Вам твори авторів Івано-Франківщини, об'єднаних словом. Чекаємо ваших відгуків та просимо читачів долучати свої твори. Ваші поезії звучатимуть під час VII Міжнародної пішої прощі родин мігрантів "Самбір-Зарваниця" 3-12 серпня 2012 р.Б., а кращі з них - на фестивалі мігрантської творчості 11 серпня 2012 р.Б. у Зарваниці. Ріднімося Словом, думкою і молитвою.

Леся Геник, м. Івано-Франківськ

Журавлики…

Журавлики,  мої  рідненькі  птиці,

 В  кали́новім  лишаєтесь  краю́.

 За  вами  видивлятиму  зіниці

 В  чужому  смеречи́ному  раю́.

 

 І  буде  учуватися  той  клекіт,

 Що  до  світання  роси  засіва...

 І  ті  літа,  як  спогади  далекі,

 Як  давні  сни  чи  вижаті  слова...

 

 Як  мрії,  що  зблудили  в  надвечір’ї,

 Коли  палало  небо  край  села.

 Коли  ще  вітер  шелестів  між  пір’я

 І  вишня  юна  радісно  цвіла...

 

 Минулося...  Вже  стелиться  дорога

 На  чужину́  гаптованих  жалів...

 У  серці  свічка  молиться  убога

 І  плач  осінній  сивих  журавлів...

 (22.05.12)

Малюнок Владислава  Бахревського. Журавлик.

Олесандра Федорів, м. Івано-Франківськ

Повертайтесь

Де  наш  дім? 

 Чиїх  батька  та  матері  діти?

 Розгубились  по  світу, 

 як  краплі  у  морі  води...

 Сном  земля,  по  якій 

 вперше  вчились  ходити,

 дивним  сном  ті  пісні, 

 що  колись  колискові  були.

 

 Сном  та  стежка, 

 що  слалась  аж  ген  від  порогу

 цілувала  шовкову 

 ноженят  запашну  білизну,

 із  якої  рушали 

 в  далеку  дорогу,

 пам'ятати  клялись 

 рідну  неньку  -  свою  сторону.

 

 Юність  сном, 

 і  кохання,  і  перші  цілунки.

 Цвіт  весни  чарівний

 і  духмяних  садів  аромат...

 А  у  матері  серденько 

 б'ється  так  лунко  -

 жде  своїх  ластів'ят: 

 "Повертайтесь,  кохані,  назад.”


Категорія: Літературно-мистецька тема | Додав(ла): Оксана (08.07.2012)
Переглядів: 1668 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 4.5/2
Всього коментарів: 2
0  
2 Валентина Стельмах Болонья   (25.12.2012 10:36) [Матеріалу]
В вкраїнській церкві на чужині.

В вкраїнській церкві на чужині
Голубка-мати на колінах .
В молитві руки піднесла.
Сльоза текла .

Що просить матінка у Бога
Для діточок-маленьких пташенят?
Для доні й сина-щастя й долі
На все життя.

"Чи шлях легкий,а чи тернистий
Моїм діткам Господь приготував?"
-Скріпися,мамо,в вірі чистій,
Мені довірся,-відказав.

Мій Боже,Господь і Спаситель!
В твої я руки віддаю дітей,
Бо ти - Отець Їх ,ну а я ?
А я була...

І вийшла мати з церкви легка і щаслива
В подяці до небеспонеслася душа.
Віддайте в руки Божі доньку й сина
І серце смутку не зазна .

Коли здригається душа .

Коли здригається душа,
Немов земля від землетрусу,
Тоді благаю Бога я :
-НЕ залишай,я жити мушу!

Ти поглядом своїм зігрій
У чужині самотню, ОДИНОКУ
Без тебе ,Боже милий мій
Я не ступлювперед ні кроку.

Довірю я тобі життя ,
Мої дороги і розлуки
І гіркі сльози каяття,
І серця біль йдушевні муки.

Перед тобою, милий Боже,
Я на коліна припадаю,
Ти з пороху підняв мене
Й за це подяку я складаю .

.

+2  
1 НОВІ ТВОРИ   (16.07.2012 10:36) [Матеріалу]
Ігор Стожар «Ми завжди тебе вдома чекаємо»

Розстелилась у світлі місячнім,
Залізниці широка путь,
І усе, мов за Макаревичем,—
З того шляху вже не звернуть.

А білети туди уже куплені,
Чи потрібні назад, чи ні?
Наче кимось колись загублені,
Доживаєм разом ці дні.

Гіркота тихо скапує болісна,
Серцю тяжко, то шлях біди,
Віддаю тебе моя первістко,
Віддаю невідомо куди.

Колись сонце і хмари помиряться,
Все проллється на землю дощем,
Ти ж назавжди моєю залишишся,
Серце країться й болісний щем!

Ми завжди тебе чекаємо…

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Прочанські вітання
[11.06.2024]
Паломницькі вітання пані Лесі Івасиків (0)
[09.06.2024]
Вітання для Люби Саприки з Дрогобича (0)
[08.06.2024]
Паломницькі вітання отцю Євгену Макогону (0)
Нові статті
[31.01.2022]
Чомусь мені все так здається... (0)
[27.01.2022]
Збірка заробітчанської поезії "Журавлині ключі" (0)
Свідчення
[07.09.2022][Враження]
Пісня "Ти моя Мати, Царице Небесна" (0)
[05.10.2021][Враження]
Відстані не мають значення, коли там мене чекають... (0)
[23.12.2019][Подяка]
Будьмо "скорі до слухання, повільні до говорення,  непоквапні до гніву" (0)
Друзі сайту


Копіюючи інформацію з сайту, робіть посилання на неї. © 2024