 Ігор ЛАЗОРИШИН, журналіст газети "Галичина"
Духовна віднова
Три дні у Пресвятій Родині
У жіночому монастирі Гошева відбулися передвеликодні реколекції
З 7 до 10 квітня у монастирі
згромадження сестер Пресвятої Родини села Гошева відбулися великопісні реколекції для заробітчанських родин «Духовне
життя християнина», зорганізовані Пасторально-місійним відділом УГКЦ. Духовні
науки референта у справах мігрантів Самбірсько-Дрогобицької єпархії о. Олега
Чупи слухали миряни з Прикарпаття –
Івано-Франківська, з Рожнятівщини - Брошнева-Осади та Сливок, та Львівщини – зі Львова, Стрия, Дрогобича,
Самбора, Турківського, Самбірського, Дрогобицького та Старо-Самбірського
районів. Великий піст – віддавна добрий час для духовного оновлення
християнина: з латинського «реколекція» означає «збір заново» - вправи для оновлення духовно «розібраної» чи
«розбитої» людини.
Для ефективності реколекційної
науки важливе все – і не тільки особа реколекціонера та налаштованість кожного
слухача, але й час та місце провадження духовних вправ. Осідок жіночого
монастиря згромадження сестер Пресвятої Родини під Ясною Горою у селі Гошеві на
Долинщині – місце намолене, а власне згромадження цього року відзначить
столітній ювілей від дня заснування. Перед великодні дні – вдалий час для
пошуку Царства Божого, який у християн триває упродовж всього земного життя, а
Тайна сповіді – нагода для навернення, духовної обнови. Тож науки о. Олега Чупи, автора книги «Чому я вірю», були присвячені
духовному дню кожного з нас – не зовнішньому і зримому його перебігу, а його
внутрішньому невидимому змісту, про який знає тільки сам християнин і Господь
Бог.
–  Давні християни час реколекцій називали говінням, – прокоментував о. Олег, – що означає стояння, перебування у молитві. Реколекції чи
відновлення – час, коли людина присвячує себе, свої думки і почуття, Богові.
Щоб краще зостановитися над змістом свого життя, можливо, щось переосмислити,
додати чи відняти, за щось Бога просити чи дякувати. Як правило, у звичайному
ритмі нашого земного буття ми не завжди знаходимо хвилини для задуми, потребуємо
змінити обставини і присвятити більше часу для молитви. І це можливе якраз у
часі таких реколекцій. Тож такі дні духовної віднови Церква організовує для
того, щоб людина, з одного боку, могла відпочити від тягара життєвого гамору, а
з іншого боку – у тиші, якою під час реколекцій наповнюється її серце, відчути
голос Божий, отримати добрі поради і плоди та відтак принести їх у своє щоденне
життя. Бо плід реколекцій завжди має відображатися у кожному дні християнина.
Якщо після таких духовних наук не відбулася зміна людини чи вона у житті не
закріпилася, то можна сказати, що такі реколекції залишилися безуспішними. Бо
християни з часу Великого посту завжди виносили якусь корзину духовних плодів –
так би мали для людини завершуватися реколекції.
…А свій духовний великодній кошик
учасники реколекцій наповнювали і науками про покаяння, іспит совісті, щирий
жаль про гріхи, і про постанову поправитись, сповідь і покуту, Святе Письмо
тощо – найважливішою духовною поживою на щодень
на шляху до святості, до того завдання, яке кожен з нас одержав від
Христа у часі свого хрещення. Здавалося, що таким чином ми відкривали собі
повіки Божих світанків у для кожного дня Божого
Світла.
На світлинах: 1. о.Олег Чупа : «Джерела оновлення
ніколи не пересихають, якщо відчувати спрагу…»
2. У любові
Пресвятої Родини.
| 
