Багато
молоді зараз живе за гроші батьків-заробітчан, але мусимо розуміти, що бути
дорослими, означає утримувати себе самих, а далі і свої сім’ї. Тому гроші
батьків треба вкладати у якусь справу, принаймі не розтрачувати на дурниці. Прийде час і батьки повернуться, утримувати їх
доведеться нам. Живімо не тільки одним днем, а дивімось у перспективу. Формулою
успіху є 100% відповідальність за своє життя. Праця над собою,
самовдосконалення, молитва...Читайте далі...
Наприкінці жовтня у місті Стрию на Львівщині
вперше відбулася зустріч мігрантів, їх рідних, близьких та всіх охочих
«Заробітчани – духовне обличчя України», зорганізована Пасторально-місійним
відділом УГКЦ, який очолює єпископ-помічник Київської архиєпархії владика Йосиф
Мілян, у співпраці з БФ «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ» на чолі
з директором о.Ігорем Козанкевичем, Референтурою у справах мігрантів Стрийської
єпархії УГКЦ під керівництвом директора БФ «Карітас» Стрийської єпархії УГКЦ»
о. Василя Гушуватого та паломницькою спільнотою міста Стрия. У зустрічі, яка
завершилася нічною пішою прощею до чудотворного образу Кохавинської Божої
Матері у селі Гніздичеві на Жидачівщині,взяли участь до двохсот представників із Львівської, Тернопільської та
Івано-Франківської областей…Читайте далі…
За дорученням
Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава, духівники
Пасторально- місійного відділу Владика Йосиф (Мілян) – Голова та о. Василь Поточняк
– виконавчий секретар з 18 по 21 жовтня здійснили робочий візит до Риги та
Вільнюса...Читайте далі...
20-22 жовтня у місті Львові проходили Треті Колессівські читання, присвячені 140-річчю з дня народження Філарета Колесси.З цієї ювілейної нагоди
відбулося освячення меморіальних таблиць у м. Стрию та с. Піщани Стрийського
району на Львівщині. Чин освячення провів канцлер Стрийської єпархії УГКЦ о.
Володимир Ждан. Ця інформація є дуже цікавою для нас напередодні прощі мігрантів,
зорганізованої ПМВ УГКЦ, зі Стрия до Кохавино, маршрут якої пролягатиме через батьківщину
Колессів (села Піщане та Ходовичі)...Читайте далі...
«Допомагаємо українцям не втратити віри та ідентичності...»
Синод
Української греко-католицької церкви вже другий рік поспіль визнає одним із
головних завдань роботу з українськими мігрантами. Спеціально для цього в УГКЦ
створили пасторально-місійний відділ. Священики попередньо провели моніторинг
місць перебування українців за кордоном і вже нині працюють у 38 країнах світу
з українцями, надаючи їм духовну підтримку. До речі, за підрахунками церкви, з
1990-х років за кордон виїхало 4—6 мільйонів осіб. Про специфіку
духовно-просвітницької роботи з українцями за кордоном, а також в Україні (з
тими, хто залишився), «Дню» розповів виконавчий секретар пасторально-місійного
відділу УГКЦ отець Василь ПОТОЧНЯК...Читайте далі...
Тетяна СЕРЕДЮК, історик. Друковано в науковому журналі «Галичина»
Міграційних рух українського населення, який
упродовжкінця ХХ – початку ХХІ ст. став
дуже інтенсивним, є предметом особливої уваги Української православної та Української
греко-католицької церкви. Про це можна судити, звернувши увагу хоча б на
кількість церковних документів як загального, так і локального характеру, що
приділяють увагу міграційному руху у різних його вимірах. Дана проблема тісно
пов’язана з проблемою глобалізації й стає не тільки проблемою
соціально-економічного характеру, але й еклезіологічною... Читайте далі...
Поїхати на
заробітки не складно і в цьому немає нічого поганого. Стоїш перед вибором – чи ти погоджуєшся жити за чужими
правилами, у кращому випадку, а то і без правил у гіршому. І це
не день і не два. Доведеться навчитися розмовляти незнайомою тобі мовою, яку ненавидиш від першого слова.
Жити під одним дахом з незнайомими людьми тижнями, а то місяцям плюс – нікуди не виходити. Але усе змінюється
після року часу…Читайте далі...
У Франковому місті звучить
Божа пісня… Відбулася зустріч мігрантів
та нічна піша проща до Погоні
У селі Погоні Тисменицького району відбулася ХVI Міжнародна проща святої вервиці «За єдність Церкви»,
і у цій ріці молитов до Погонської Божої Матері не загубилася і вервичка
мігрантських сердець, складена під час зустрічі-конференції у Молодіжному
християнському центрі св. Івана Боско УГКЦ міста Івано-Франківська та нічної
пішої прощі до чудотворного образу Матері Божої у Свято-Успенському василіанському
монастирі села Погоні. Зустріч колишніх і теперішніх заробітчан, їх родин та
всіх охочих, у якій взяли участь понад сто представників з різних регіонів
України, зорганізував Пасторально-місійний відділ УГКЦ у співпраці з
Референтурою Івано-Франківської єпархії УГКЦ, БФ «Карітас»
Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ» та спільнотою колишніх заробітчан Італії
«Пієта» при МХЦ св. Івана Боско УГКЦ міста Івано-Франківська. «У духовному
молитовному єднанні, – каже настоятель Погінського монастиря отець Никодим, –
ми вітали шанувальників святої вервиці з України, Америки, Словенії, Польщі,
Італії, серед яких і чисельних учасників нічної пішої прощі мігрантів, їх родин
та всіх небайдужих вірників з Івано-Франківська. Тож відчуваємо і тішимося, що
духовний форум за своїм змістом цілком відповідає задекларованій назві». Чи не
вперше вулиці Ленкавського, Короля Данила, Пилипа Орлика, Незалежності тощо
обласного центру обійняла прочанська пісня – молитва «У Франковому місті
звучать Божі пісні – паломники Божі ідуть»…Читайте далі...
Василь Худицький «Дзеркало тижня. Україна» №31, 02
вересня 2011
Більш як сто
років минуло відтоді, коли перші українці виїхали до Канади в пошуках роботи…
То були мешканці села Небилів Рожнятівського району Івано-Франківської області
Василь Ілиняк та Іван Пилипів. Згодом за ними подалися інші. Так було
започатковано масову еміграцію до Канади. Потім була Аргентина, Австралія, США.
І ось представники вже четвертої емігрантської хвилі оселяються у США, Італії,
Польщі, Німеччині, Росії... Сьогодні ніхто
не знає точної цифри, скільки українців виїхало з України. Лише в Італії, за
неофіційними даними, близько 700 тисяч наших заробітчан. Більшість з них —
нелегально. І в Україні до цього вже звикли. Влада може бути задоволена:
заробітчани рятують економіку України. Погано лише дітям, які роками
залишаються без батьків... Читайте далі...
Словами
з цієї статті я не хочу ще раз доводити, що життя в Італії сіре, з присмаком
розчарування, самотності та безнадії (слова з одного коментаря на лист
читачки). Я не хочу ще раз писати, що в цій країні ми без прізвища. Мене в
селі, де проживаю кличуть «бьонда». Працюємо як роботи-автомати. Ніхто не
прислухається до нашої думки. Я не хочу повторювати слів з інших листів-статей
моїх співвічизниць. Сама знаю та саме це пережила. Не хочу плакати в цьому
листі, та переводити все на сумні ноти. Я хочу поділитись досвідом, як я долаю
«розчарування» та «безнадію»...Читати далі...